(конкурс)

У конкурсі беруть участь дівчатка молодших класів. Вони змагаються за звання «Маленька україночка».

Свято розпочинається піснею «А я просто українка, україночка».

Ведучий. Кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть. Звичаї - це прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сьогоденні, айв історичному минулому; це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і в найбільших національних справах. Звичаї і рідна мова - це і є характерні ознаки народу.

(Лунає пісня «Стежинка»),

Вчитель. На конкурсі учасницям надається можливість показати знання народних звичаїв, окрім того, продемонструвати загальну і мовленнєву культуру, сміливість та винахідливість, оригінальність. На учасниць чекають різні випробування. Комусь пощастить більше, комусь менше. Але не треба сумувати в разі невдачі. Українцям не личить схиляти голови в тузі. Наш народ витривалий, сміливий, дотепний, веселий. Тож будемо достойними називатись українцями.

А тепер запрошуємо учасниць конкурсу. (Під музику виходять учасниці в українських костюмах, проходять по залу. Після цього кожна учасниця коротко представляє себе. Журі оцінює привітання).

Ведуча. Водночас із пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл весняних свят. Наш народ у своїх казках створив образ весни - красивої дівчинки з вінком на голові. Вона - бажаний і довгожданний гість, її закликають-дівчата піснями-веснянками, її зустрічають діти подарунками - солодким печивом у вигляді пташок. Народний образ весни - це образ краси, сили і надії.

Ведучий. Тому для наших учасниць ми і пропонуємо перший конкурс «Звичаї нашого народу». Дівчатка мають показати, як гарно вони знають веснянки. їм пропонують розповісти або заспівати веснянку. Потім учасниці конкурсу витягують жеребки і будуть готуватися розповісти про обряд або свято весни.

Ведучий. Навесні пробуджується земля - неначе вибухає радісними барвами. Неможливо навіть перелічити всі трави і квіти, що казковими килимами вкривають степи, узлісся, схили гір.

Наші учасниці мали домашнє завдання: створити композицію з квітів, дати їй назву, а також прокоментувати це завдання. (Учасниці під музику виходять з композиціями квітів, по черзі коментують їх).

Ведуча. «Ой, хустинка, хустиночка! Мережана, шита!..» Так говорив про хустку Т.Г.Шевченко у своїй поезії «Хустина». Наш наступний конкурс пов´язаний з хусткою. Завдання для дівчаток: хто швидше зав´яже хустку (Журі оцінює конкурс, а для глядачів звучить пісня «Вишиванка»),

Ведучий. Все починається з дитинства, з колискової. Звідти беруть початок наші турботи і радощі, смуток і веселість, тривоги і сподівання.

Колискова - це душа яка ходить навшпиньках. Почути її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати. Тож давайте послухаємо, які колискові пісні підготували наші учасниці. А спочатку конкурс: хто швидше і правильно загорне ляльку.

(Учасниці під музику загортають ляльки, а потім кожна для своєї ляльки співає колискову).

Ведуча. Пропонуємо конкурс для глядачів. На сцену запрошуємо тих дівчат, які мають довгі коси.

(Журі визначає найдовшу косу. Переможниця отримує подарунок).

Ведучий. А зараз - конкурс на кращий танок.

(Ведучі проводять конкурс, журі визначає кращих).

Ведуча. Українська пісня! Хто не був зачарований нею! Вона багата мелодією, безмежною широтою і красою образів. Під час наступного конкурсу ми й побачимо, чи знають наші учасниці українські народні пісні. Конкурс: хто кого переспіває. Хто найбільше знає пісень, той і перемагає.

Журі підбиває підсумки і визначає переможців.