Слово «гімн» грецького походження - урочиста пісня, прийнята, як символ державної, національної єдності.

Пісня «Ще не вмерла Україна»

Ведуча: Один рядок цієї пісні, оці слова дали назву віршеві українського поета Павла Чубинського. Поезія вперше надрукована в 1863 році, швидко розійшлася в народі серед інтелігенції, студентів, гімназистів. Певний час її навіть приписували Т.Г.Шевченку. Музику написав західноукраїнський композитор Михайло Вербицький, автор багатьох творів духовного змісту. На текст вірша написав музику також композитор Кирило Стеценко.

Доля багатьох пісень подібна до долі нашого народу. Коли він оживав, воскресав - оживали і воскресали його пісні. Коли його гнітила неволя, духовне рабство, замовкала і народна дума, хоч ніколи не завмирала. В недалекому минулому за виконання цієї пісні, за поширення її тексту можна було поплатитися. 27 квітня 1990 року пісня-гімн «Ще не вмерла Україна» вперше зазвучала в нашій незалежній Україні.

Пісня «Боже великий, єдиний»

Ведуча: Ця духовно-патріотична пісня була на західноукраїнських землях дуже поширена, виконувала духовну місію. Написаний вірш Олександром Кониським у 90-х роках XIX століття як вірш-молитва для дітей. Озвучений прекрасною музикою геніального українського композитора Миколи Лисенка, став патріотичною піснею. Вона відігравала непересічну роль у вихованні в дусі любові до народу кількох поколінь української молоді, зараз широко побутує в різних українських середовищах в еміграції. Цілком природним є відродження пісні в Україні, адже і поета, і композитора на створення її надихнула велика любов до рідного народу.

Пісня «Гей, там на горі Січ іде»

Ведуча: Близько ста років тому на хвилі піднесення народної самосвідомості селянських мас західноукраїнських земель, як відгомін історичних подій минулого, виникла маршова пісня «Гей, там на горі Січ іде». Автором слів і музики пісні-гімну є поет Кирило Трильовський. Вона стала своєрідним гімном передової частини селянства, з організованого в спортивно-пожежному, громадсько-культурному товаристві «Січ». Давно відійшли в історію події, що стимулювали народження цієї пісні. Але вона залишилася жити, навіть після того, як січові товариства перестали існувати.

Пісня «Ой у лузі червона калина»

Ведуча: Скільки щирих, зворушливих патріотичних почуттів викликає ця пісня у кожного, хто сприймає її небайдужим серцем! Більше ніж півстоліття на тій землі, де пісня виникла, вона мовчала, але не вмерла. Знову воскресає, дзвенить на багатолюдних майданах, вселяючи надію на краще майбутнє народу.

Пісня «Ой у лузі червона калина» виникла в період зародження Січового Стрілецького руху і вперше була виконана в 1915 році. Її автор Григорій Трух. Твір відбив той патріотичний порив, який полонив українську молодь Галичини, захоплену ідеєю визволення України як з-під цісарського, так і з-під царського гніту. Цю пісню спіткала нелегка доля, про неї замовчувалось. Але пройшло багато десятиліть, і ми знову співаємо її На повний голос.

Пісня «Не пора, не пора»

Ведуча: За національні гімни-пісні вважали також: «Не пора, не пора», «Гей, там на горі Січ іде», «Боже великий, єдиний», «Ой у лузі червона калина», -«Заповіт», «Вічний революціонер».

«Не пора, не пора» - цьому патріотичному віршеві понад 100 років. Вперше його побачив світ у 1887 році у збірці «з вершин і низин» І.Франка.

Здається, неможливо виразніше і глибше висловити свої святі почуття любові і поваги до всіх людей, до всіх народів, як це зробив Іван Франко.

Мелодію опрацьовувало багато композиторів: Денис Січинський, Микола Аркас, Богдан Лепкий.

Ведуча: Гортаємо сторінку другу.