Виховання - справа не лише школи, а й сім´ї. У сім´ї формується моральне обличчя дитини, її початкове уявлення про суспільство, суспільні відносини. Сім´я відповідає за підготовку дитини до школи, до життя. Виховний вплив школи буде дійовим лише за умови, що батьки підтримують починання вчителів. Спільна, погоджена робота сім´ї, школи - запорука успішного виховного впливу на дитину.

Зв´язок школи і сім´ї проходить через батьківські збори, комітет, лекторії, листування з батьками, анкетування, індивідуальні бесіди. В процесі спілкування батьків і вихователя встановлюється особисті контакти, формуються взаємні вимоги і побажання.

Що дає вихователю знання сімейних умов виховання учня?

1. Уміння детально розібратися в індивідуальних особливостях і здібностях учнів, впевненість у правильності рівня вимог до кожного з них.

2. Змогу своєчасно помітити відхилення в поведінці учня, без зайвих травм допомогти дитині.

3. Дізнатися про позитивні і негативні риси дитини, попередити подвійний характер поведінки, забезпечити єдину лінію взаємодії на дитину з боку сім´ї і школи.

4. Диференційований підхід у роботі з батьками.

Встановити контакти з батьками - це важлива складова робота вихователів. Кожен розуміє, що саме з родини починається суспільне виховання, - у ній закладається коріння, з якого згодом виростають пагони, квіти й плоди, - а тому неможливо всебічно розвивати дитину й зміцнювати її здоров´я без допомоги родини.

Співпраця з батьками необхідна для того, щоб спільними зусиллями виховати дітей у сім´ї, в школі. Один з найважливіших аспектів такого співробітництва полягає в подоланні педагогічної та психологічної недосвідченості батьків.

Потрібно допомогти їм якомога раніше усвідомити: маленьку особистість треба поважати. Для цього батьків потрібно вчити вмінню спілкуватися з дитиною, з розумінням ставитися до різних виявів дитячого характеру.

Роботу з батьками слід розпочати з ретельного вивчення соціально-педагогічного клімату, що склався у кожній родині, ознайомлення зі складом та соціально-професійними особливостями сімей. Адже на вихованні позначаються і житлово-побутові умови, і культурний рівень середовища, і ряд інших факторів, що розкриваються лише в процесі тісного спілкування.

Саме відвідини дадуть змогу скласти соціально-педагогічні портрети родин і визначити, якої конкретної допомоги потребує кожна з них.

Крім цього, необхідно скласти план спільної роботи з батьками. Ним передбачити різні форми спілкування: не лише надання батьками теоретичних знань та практичних умінь, а й залучення їх до виховної роботи з учнями у класі, до обміну досвіду родинного виховання, до творчих зустрічей, а саме:

1) регулярні педагогічні бесіди по програмі, складеній на основі певного контингенту учнів батьків;

2) групові консультації з окремих питань виховання і навчання;

3) індивідуальні консультації батькам;

4) залучення батьків до педагогічної самоосвіти, надання допомоги в цій справі;

5) батьківські конференції по обміну досвідом сімейного виховання;

6) педагогічні диспути, вечори запитань та відповідей з проблем виховання та ін.

Практика роботи з батьками показує, що батьків можна об´єднати в три групи.

Перша група - батьки-помічники вихователя у виховній роботі з дітьми. Як правило, ці сім´ї з багатими традиціями, проявляють свою громадську активність, добросовісно відносяться до доручень.

Друга група - потенційні помічники вихователя. Вони будуть допомагати, якщо будуть знати, що і як робити. Батьки такої групи позитивно впливають на дитину своїми духовними якостями.

Третя група - батьки не розуміють або не хочуть розуміти вимоги школи у виховній роботі. Вони негативно відносяться До школи, до вчителів. Тільки одні своє ставлення проявляють відкрито, а інші приховують це.

Робота вихователя з батьками з кожної з цих груп проводиться окремо.

Індивідуальні бесіди з батьками, консультації дають змогу встановити безпосередній контакт з кожним членом сім´ї учня, Добитися більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів сумісного впливу на дитину. Колективна ж бесіда на класних батьківських зборах під час вирішення педагогічних завдань дає змогу вияснити думку батьків з окремих питань виховання (система покарань та заохочень дитини та інше). Анкетування як метод дослідження сім´ї дозволяє одночасно отримати масову інформацію. Наприклад, необхідно знати, які трудові доручення мають діти, їх характер (разові чи постійні) і т.д.

Успіх у роботі вихователя ГПД із сім´єю учня буде лише тоді, коли буде носити характер виховного союзу, в якому обидві сторони поважають один одного, враховуються інтереси сім´ї, батьківського авторитету, коли буде намагання творчого поєднання зусиль у спільній педагогічній діяльності, у формуванні ціннісно орієнтованої особистості.