Талановитий український драматург, що збагатив нашу літературу такими жанрами, як драматична поема, історична і філософська драма, комедія, водевіль. Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881 року в містечку Носівці (біля Ніжина) Чернігівської губернії в родині залізничного службовця. Вищу освіту Іван Кочерга здобув у Київському університеті, юридичний факультет якого закінчив 1903 року. Свою літературну діяльність почав як театральний критик. Першу п´єсу «Песня в бокале» (1910) написав російською мовою. У середині 20-х років, у зв´язку з національним відродженням в Україні, почав писати рідною мовою. На цій ниві й розквітло його щедре обдаровання. Комедію з життя провінціального Ніжина початку XIX ст. «Фея гіркого мигдалю» (1925) демонстрували кілька театрів. Ще більший успіх у глядача мала п´єса «Алмазне жорно» (1927), але справжньою перлиною в доробку Кочерги стала віршована драма «Свіччине весілля» (1933), яка ознаменувала новий етап у його творчості. У роки Великої Вітчизняної війни митець перебував у евакуації в Уфі, працював редактором журналу «Театр», очолював газету «Література і мистецтво» (1942—1943). Водночас написав багато публіцистичних статей, дві одноактні п´єси — «Чаша» (1942) і «Нічна тривога» (1943). В 1944 році Кочерга створив свій вершинний твір — драматичну поему «Ярослав Мудрий», де звернувся до подій далекої минувшини, осмисливши їх в ідейно-філософських аспектах. Помер у Києві 1952 року.

Творчий шлях Івана Кочерги характеризується невтомними художніми пошуками, переборенням труднощів і суперечностей, породжених тоталітарною системою. Кращі його п´єси на історичні теми увійшли в скарбницю нашої драматургії і в репертуар провідних театрів України та інших держав.