Найталановитіший драматург «Розстріляного Відродження», Микола Гурович Куліш народився 6 грудня 1892 року в с. Чаплинка на Херсонщині в селянській родині. Дитячі роки минули в злиднях, наймитуванні, сирітському будинку. Здобувши гімназійну освіту, вступив на філологічний факультет Одеського університету. З початком Першої світової війни був мобілізований на фронт, тяжко поранений. Повернувшись в Олешки, організував і очолив українське товариство «Просвіта», за що був заарештований німцями. Воював з денікінцями у складі Першого Українського Дніпровського полку. Після громадянської війни працював на освітянській ниві, відкрив українські школи, дитячі будинки, створив буквар і читанку. Переїхавши в 1925 році до Харкова, співпрацював з режисером і художнім керівником «Березоля» Лесем Курбасом, що спричинило ренесанс національного театру і драматургії. Був президентом ВАПЛІТЕ, редагував журнали «ВАПЛІТЕ», «Пролітфронт», «Літературний ярмарок». Заарештований 7 грудня 1934 року, письменник був звинувачений у приналежності до «терористичної організації» і відправлений на 10 років у соловецькі табори. З листопада 1937 року був розстріляний разом з Лесем Курбасом, Миколою Зеровим, Валер´яном Підмогильним та іншими діячами культури в Яру Сандормох у Карелії.

Микола Куліш — автор чотирнадцяти п´єс, найвідомішими з-поміж яких є «97», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса». Колосальна жанрова амплітуда його творів: від народної драми і сатиричної комедії до трагікомедії та лірико-романтичної драми. Еволюція стилю митця сягає від традицій Івана Карпенка-Карого в «97» до «Патетичної сонати» — нової форми драми — необарокової, з елементами вертепу, поетичного театру Лесі Українки.

«Іван Тобілевич ствердив класичну драму народного театру, Леся Українка — класичну європеїзовану українську драму. Микола Куліш був творцем модерної драми українського революційного відродження»,— писав