Мати й наречена

Україна в творчості Миколи Хвильового — це прекрасна українська жінка, раз його символічна Мати Марія, раз наречена:

«Над рікою весняні хмари. Тоді Марія дивиться на далекий огонь, що горить на костьолі, і творить поему».

І Хвильовий прислухався до цієї поеми, вона ж шептала йому пісні про трагічну шведську могилу. А сама Марія, другий великий символ творчости Хвильового — постріляна, порубана:

«І я, романтик, закоханий у свою наречену, знову бачу її сіроокою, гарячою, юнкою, з багряною полоскою на простріленій скроні. Вона затулила рану жмутом духмяного чебрецю і мчить по ланах часу в безсмертя.

Чи наздожену її — свою сірооку, м´ятежну наречену?»

«Юродиві діти»

Хто ж розстрілює оцю прекрасну Марію? У Шевченка розпинають і здоймають з неї полатану свитину її власні сини, у Хвильового її стріляють також юродиві діти. В новелі «Я» дає Хвильовий жахливе оповідання про те, як під час громадянської війни на Україні комунар, за вироком трибуналу, розстрілює свою матір. Він певний її невинности, він не хоче цього робити, біле мусить, бо не може врятувати її, а сам стероризований деґенератами півночі, отими шуліками, що переможно гайдаються над шведськими могилами. Як же він любить її:

«Я одкидаю вії й згадую... Воістину моя мати — втілений образ тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків, моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна (це я добре пам´ятаю). І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лямпаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом ».