20-ті роки XX століття — новий етап розвитку української літератури. Він позначений небувалим піднесенням українського письменства, культури загалом, яка досягла світових обріїв. Відбувся розквіт усіх жанрів літературної творчості, але особливо забуяла лірика, дивуючи своєю модерністю змісту й форми. Вона виявляла себе в річищі стильових течій символізму, імпресіонізму, експресіонізму, футуризму, неоромантизму й неокласики, конструктивізму та ін. Її новаторство було по-європейськи масштабним. Українська лірика цієї доби розширила сферу поетичного новою тематикою, збагатила асоціативну образність, ввела вільні ритми та інтонації з елементами героїки й інтимності, сатири і ліризму, сюрреалізму й правдивого моделювання світу почуттів і переживань нової людини.