У більшості класифікаційних схем методи прогнозування поділяють на три основні класи:

1) експертний (ґрунтується на попередньому зборі інформації (анкетування, інтерв´ювання, опитування) та її обробці, а також на судженнях експертів щодо поставленої проблеми);

2) екстраполяція (вивчення попереднього розвитку об´єкта і перенесення закономірностей його розвитку в минулому і сьогоденні на майбутнє);

3) моделювання (дослідження пошукових і нормативних моделей прогнозованого об´єкта щодо очікуваних чи намічених змін у його стані).

При розробці конкретних завдань з податкових надходжень можна виділити кілька груп методів, які використовуються нині при проведенні досліджень.

Багатомірні методи статистичного аналізу. Об´єднують методи вивчення статистичних даних, які є значеннями багатомірних кількісних чи якісних ознак. Як правило, ознака, що вивчається, розглядається як багатомірний випадковий вектор X — результат спостереження. Вибір методів аналізу здійснюється залежно від припущень про багатомірність розподілу ймовірностей вектора X.

Найбільш розроблена частина багатомірного статистичного аналізу побудована на припущені, що результати окремих спостережень незалежні й підпорядковані одному й тому самому багатомірному нормальному розподілу.

Робота фіскальних органів щодо планування податкових надходжень має починатися з оцінки можливого впливу різних факторів на обсяги очікуваних податкових надходжень. Для цього доцільно використовувати методи, відомі в теорії статистики та економічного аналізу під назвою методи елімінування. Ці методи, за наявності інформації про фактичні (очікувані) та базові показники, дають змогу розрахувати вплив окремих факторів на результативний показник. До цих методів відносять:

— метод ланцюгових підстановок;

— метод абсолютних різниць;

— метод відносних різниць;

— метод скоригованого показника.

"Прогнозування тенденцій" — це техніка, що цілком покладається на час як єдину визначальну змінну. Техніка тенденцій залежить від щорічних змін у змінній попереднього року (наприклад, джерело доходу). Техніка тенденцій передбачає, що рівень зростання у майбутньому році буде таким самим, як і в останні роки. Це припущення може бути більш реалістичним, якщо зміни та їх вплив виміряні точніше.

Висновки щодо типу змін, які відбулися, дають декілька варіантів використання змінної у прогнозуванні, а саме:

— якщо змінна у минулому році не змінювалася, можна припустити, що вона буде незмінною у прогнозований період;

— якщо змінна у минулому році постійно зростала, можна припустити, що вона буде продовжувати щорічно зростати приблизно в тих самих абсолютних вимірах;

— якщо змінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу.

Метод тенденцій — надійний інструмент для прогнозування доходів, які не занадто чутливі до економічних умов.

"Визначальні прогнози" використовують для прогнозування не час, а інші фактори. Ці фактори можуть включати зміни в населенні, споживачах соціальних послуг чи інші соціальні й економічні змінні, які безпосередньо впливають на доходи. Найбільш поширені визначальні прогнози базуються на попередньо визначеній формулі для розрахунку прогнозованих доходів.

Визначальне прогнозування ґрунтується на використанні середніх величин, які не зазнають значних змін; проте використання середніх величин може зменшувати розмір прогнозованих доходів, якщо економіка на підйомі, і переоцінювати їх в умовах економіки, яка переживає спад.

Регресійний та кореляційний аналізи дають змогу врахувати вплив кількох змінних на доходи шляхом визначення незалежних змінних, що найбільш прийнятні для відповідних даних. Ці змінні можуть використовуватися для прогнозування майбутніх змін джерела доходу, пов´язаних з економікою (наприклад, податок з доходів фізичних осіб).

Кореляційний аналіз посідає провідне місце у визначенні щільності зв´язку між факторними та результативними показниками, що не перебувають у функціональній залежності.

Якщо функціональний зв´язок проявляється окремо і точно в кожному випадку, то кореляційний проявляється лише в загальному і середньому випадку і тільки якщо кількість спостережень була значною. Кореляційний зв´язок імовірнісний, в основі його вивчення лежить припущення про те, що аналізовані явища та процеси підпорядковуються певним імовірнісним закономірностям.

Регресивний аналіз найбільшою мірою підходить для економетричного прогнозування і включає чотири етапи для прогнозування доходів:

1) визначення функціонального взаємозв´язку між визначеними джерелами доходів чи видатків з однією чи двома незалежними змінними; один з підходів — використання серії незалежних змінних, які найбільш прийнятні для фактичних даних за доходами;

2) збір фактичних даних щодо залежної змінної, яка аналізується, і за кожною з незалежних змінних;

3) статистичну оцінку передбачуваного взаємозв´язку з використанням лінійної регресії;

4) використання прогнозованої величини незалежної змінної для прогнозування доходів чи витрат.

До статистичних методів прийняття рішень у плануванні та прогнозуванні податкових надходжень методів відносять теорію ігор і теорію масового обслуговування.

Цим методам необхідно приділяти особливу увагу в роботі податкових органів щодо прогнозування надходжень у бюджет, тому зупинимося на них детальніше. Однією зі складових математики є теорія ігор, положення якої можуть бути використані для вирішення завдань типу: "що буде, якщо...". Вони дають змогу змоделювати ситуації, які виникають в результаті прийняття ряду управлінських рішень ще до реалізації їх на конкретному об´єкті. У випадку одержання незадовільних результатів ці рішення відхиляються. Методи антагоністичних ігор дають можливість виявити слабкі місця у взаємовідносинах платників з податковою службою.

формалізуючи конфліктні ситуації математично, їх можна представити як гру двох, трьох і більше гравців, кожний з яких переслідує ціль максимізації своєї вигоди за рахунок іншого.

Вирішення подібних завдань передбачає визначення у формулюванні таких умов:

— встановлення кількості гравців і правил гри;

— виявлення можливих стратегій гравців;

— визначення можливих виграшів.

Теорія масового обслуговування — це розділ теорії імовірності, який вивчає потоки вимог щодо обслуговування, які висуваються до системи з обмеженими пропускними властивостями. Метою дослідження є раціональний вибір структури системи і власне процесу обслуговування, які б забезпечили мінімізацію часу очікування та середньої довжини черги.

Одним з напрямів використання теорії масового обслуговування в податковій роботі може бути обґрунтування управлінських рішень при налагоджені системи обслуговування платників податків (при декларуванні ними доходів, подачі податкової звітності).

Завдання, що стоїть перед теорією масового обслуговування, полягає у виборі такого оптимального варіанту організації обслуговування платників податків, за якого час на обслуговування буде мінімізовано з умовою збереження високої якості й недопущення непродуктивних витрат.

Інтерполяція та апроксимація даних — методи вирішення широкого кола завдань статистичного оцінювання, які є надзвичайно ефективними у плануванні. Інтерполяція (від лат. interpolatio — оновлення, зміна) передбачає знаходження приблизного чи точного значення якоїсь величини за вже відомими окремими значеннями цієї самої чи іншої, пов´язаної з нею величини. Апроксимація (від лат. арргохіто — наближуюсь) передбачає заміну одних математичних величин іншими, в тому чи іншому сенсі близьких до вихідної. Апроксимація Дозволяє вивчити числові характеристики та якісні властивості об´єкта, зводячи завдання до вивчення більш простих і зручних величин. Імітаційні методи застосовуються тоді, коли змінні, які впливають на ситуацію, не піддаються логіці простих аналітичних рішень. Імітаційне моделювання є поширеним різновидом аналогового моделювання, що реалізується за допомогою сукупності математичних інструментальних засобів, спеціальних імітувальних програмних продуктів і технологій, які за допомогою процесів-аналогів дають змогу провести цілеспрямоване дослідження структури та функцій реального процесу в діалоговому режимі, а також провести оптимізацію деяких його параметрів.

Детерміновані методи досліджень операцій — це перш за все лінійне і нелінійне програмування. Ці методи застосовуються тоді, коли відомо багато взаємозв´язаних змінних і потрібно знайти оптимальне рішення. Одним із варіантів можливих застосувань цих методів є вибір оптимального завантаження податкових інспекторів, мінімізації професійної міграції податкових працівників тощо.

Названі вище методи досліджень і планування використовують спеціально розроблені програмні засоби. Комп´ютеризація та інформатизація податкових досліджень дає можливість орієнтуватись у виборі бази оподаткування, прорахувати максимально можливу кількість податкових ситуацій, які можуть виникати у процесі виконання бюджетів усіх рівнів. Для цього сьогодні проводиться робота з уніфікації показників податкової звітності та розроблення стандартних форм звітності податкових інспекцій.

Нині створена і достатньо надійно функціонує система інформатизації Державної податкової служби України. Позитивні результати дало використання інформаційно-логічних моделей автоматизації компонентів податкових служб.

Інформаційні системи, автоматизовані робочі місця забезпечують оперативність та достовірність даних, що дає можливість ефективно і системно, на якісно новому рівні інформативного обслуговування вести повсякденну оперативну роботу, здійснювати системний аналіз стану та перспектив діяльності податкової служби як в цілому, так і за окремими регіонами та приймати науково-обґрунтовані рішення щодо реалізації податкової політики України.

Наявні автоматизовані інформаційні системи вирішують такі завдання:

• забезпечують оперативність дій податкових служб;

• підвищують достовірність даних з обліку платників податків і результативність контрольних дій;

• покращують якість бухгалтерської і податкової звітності;

• забезпечують можливість проведення поглибленого аналізу динаміки податкових надходжень і формування банку даних для складання прогнозних розрахунків за податками з урахуванням змін складу платників і показників економічного зростання;

• створюють умови для повного і своєчасного інформаційного забезпечення податкових адміністрацій усіх рівнів за повним спектром змін податкового законодавства;

• скорочують обсяг паперового документообігу і вивільняють час для проведення аналітичної роботи;

• сприяють підвищенню оперативності і якості управлінських рішень з метою відпрацювання системи оподаткування на перспективу.

У вітчизняній практиці податкового прогнозування і планування широко застосовуються методи експертних оцінок, які ґрунтуються на використанні експертної інформації. Вони допомагають встановити ступінь складності й актуальності проблеми, визначити основні цілі та критерії, виявити важливі фактори і взаємозв´язок між ними, вибрати найкращі альтернативи. Відомі два підходи для використання праці експертів: індивідуальні та групові оцінки.

Метод індивідуальних оцінок (або погодження оцінок) полягає в тому, що кожний експерт дає оцінку незалежно від інших, а потім за допомогою певного прийому дані оцінки об´єднуються в одну загальну. Індивідуальні експертні оцінки можуть бути представлені у вигляді оцінок за допомогою інтерв´ю або аналітичних записок.

Групові або колективні методи експертизи засновані на спільній роботі експертів і отриманні сумарної оцінки від групи спеціалістів в цілому. Найбільш відомим методом колективної експертної оцінки є метод "Дельфі", розроблений у США. Він ґрунтується на виявленні узгодженої оцінки експертної групи шляхом їх автономного опитування в декілька турів та повідомленням експертам результатів попереднього туру з метою додаткового обґрунтування оцінки експертів у наступному турі.

Методи експертних оцінок дають змогу максимально використовувати уміння спеціалістів оцінювати перспективу, яке формується внаслідок поєднання фахових знань і професійного досвіду. Однак, саме через значну роль, яку відіграють в експертних методах особистість експерта, його компетентність і досвід, одержані у такий спосіб прогнози мають більшою чи меншою мірою суб´єктивний характер. Тож завжди є ймовірність помилок, пов´язаних з унікальністю особистості й досвіду експерта.

Теоретично вибір методу планування не залежить ні від виду податку чи податкової групи, ні від типу платника податку. Важливою є мета, яка висувається на перший план при розробці податкових планів. Практично вибір того чи іншого методу податкового планування залежить від рівня кваліфікації працівників та технічного озброєння податкових інспекцій.