Організація повинна створити, задокументувати і підтримувати систему для гарантії того, що всі відомі потенційні ризики в рамках сфери використання системи були ідентифіковані, і що здійснюється управління всіма суттєвими ризиками таким чином, щоб її продукція не нанесла шкоди споживачеві.

Організація має створити і підтримувати документацію, необхідну для того, щоб система відповідала вимогам до неї.

Якщо організація включила систему НАССР у вже існуючу систему менеджменту, то їх взаємовідносини мають бути описані.

Організація повинна встановити документовані процедури і НАССР-план для забезпечення відповідності між вимогами до системи та її політикою у сфері безпеки харчових продуктів. Процедури мають також гарантувати, що організація отримає відповідну інформацію про умови стосовно безпеки продуктів харчування, в тому числі законодавчі вимоги.

Організація має скласти НАССР-план, який буде описувати:

суттєві ризики;

робочі моменти, де необхідно управляти суттєвими ризиками (критичні точки управління);

критичні межі для відібраних критичних параметрів управління;

методи проведення моніторингу;

коригувальні дії, які використовуються у випадку, якщо моніторинг свідчить про втрату управління у критичних точках управління;

хто відповідає за управління (моніторинг) кожної критичної точки управління;

які додаткові процедури підтримують НАССР-план;

де документується управління (моніторинг).

Управління документацією в системі НАССР

Організація має створити і підтримувати документовані процедури для складання і управління всіма документами і даними, що мають відношення до системи. Вони мають бути проаналізовані і затверджені. Має бути передбачена процедура, яка усуває використання відмінених або застарілих документів. Управління документами повинне забезпечувати:

наявність відповідних документів на всіх дільницях, де операції важливі для результативного використання системи;

оперативне усунення відмінених або застарілих документів з усіх дільниць, на яких вони використовуються, або інший механізм попередження їх ненавмисного використання;

ідентифікацію всіх застарілих документів, залишених для законодавчих чи довідкових цілей;

збереження документації певний термін, в залежності від терміну придатності продукту, вимог законодавства або споживачів;

ідентифікацію характеру змін у документі або відповідних додатках, якщо це передбачено.