Маркетинг-логістика — це діяльність щодо планування, виконання й контролю фізичного переміщення товарів, фінансових та інформаційних потоків від виробника до споживача з метою задоволення потреб споживача та отримання прибутку. Товарорух — більш вузьке поняття, що відображає лише фізичне переміщення товарів від виробника до споживача. Основний принцип маркетинг-логістики — товар у потрібному місці у потрібний час за потрібною ціною з мінімальними витратами на доставку.

Останнім часом логістика виділилася в окрему науку, що вивчає проблеми управління матеріалопотоками, розглядає їх економічні, правові та інформаційні аспекти, а також технічне забезпечення на всіх етапах товароруху. Джерелом економічного ефекту логістичного управління є скорочення питомих сукупних витрат.

Складові ланки логістичного процесу — складування готової продукції, підготовка до відправлення, пакування і відвантаження продукції, її транспортування, перевантаження з одного виду транспорту на інший, розвантаження, приймання і формування запасів продукції на складах.

Основні функції маркетинг-логістики є одночасно етапами товароруху. Розглянемо послідовно ці етапи.

Формулювання мети товароруху. Основною метою процесу товароруху є мінімізація постачання пошкоджених вантажів (шляхом застосування сучасних методів транспортування та зберігання); мінімізація випадків відсутності товарів (ефективний контроль над запасами); своєчасне виконання замовлень (контроль за їх оформленням); мінімізація сукупних витрат товароруху.

Розробка системи оброблення замовлень. Основні завдання працівника полягають у перевірці платоспроможності замовника; прийнятті рішення щодо продажу товару; отриманні інформації зі складу про наявний запас товару; видачі замовлення для складу; оформленні рахунків замовника та передачі документів; обліку змін запасів товару на складі.

Орієнтир у розробці системи обробки замовлень — скорочення часу між розміщенням замовлення та отриманням товару замовником, чому значною мірою сприяє автоматизація процесу оброблення замовлень (наявність програмного забезпечення на зразок 1-С «Бухгалтерія», 1-С «Торгівля» та 1-С «Склад», а також комп´ютерний зв´язок між продавцем і покупцем товару.

Складування та оформлення вантажів. Вирішуються питання щодо видів і розмірів складів, їх кількості та розташування. Існують два варіанти організаційного складування: склади довготермінового зберігання, де товари залишаються тривалий час, та регіональні центри розподілу, які використовуються в основному не для зберігання, а для швидкого переміщення товарів торговими посередниками. Може бути використаний один великий централізований склад для обслуговування всього ринку (але тоді зростатимуть витрати на транспортування) або ж кілька складів, менших за розміром, які розташовуватимуться поблизу місцевих ринків збуту.

Оформлення вантажів вимагає визначення місцезнаходження товару на складі, доставки до місця комплектування, де товари сортують, упаковують для відвантаження, переміщують на вантажну платформу і завантажують у транспортний засіб для відправлення замовникові.

Управління запасами. Типовою проблемою, пов´язаною з виконанням логістичних функцій розподілу, є планування запасів, які становлять близько ЗО % загального обсягу оборотних коштів.

Великий обсяг замовлення обумовлює зменшення витрат на підготовку замовлення, зменшення дефіциту запасів і зменшення транспортних витрат.

Проте при цьому збільшуються витрати на зберігання, збільшується необхідний капітал, зростає ймовірність морального та фізичного зносу товару.

Прийняття рішень щодо величини товарного запасу є надзвичайно важливим, адже надто малий запас збільшує ризик несвоєчасного виконання замовлень споживачів, і як наслідок — їх незадоволеність. З іншого боку, великий запас потребує більших витрат на утримання.

Компромісним може бути прийняття на основі АВС-аналізу рішення щодо розподілу товарів на три групи, залежно від того, яким попитом вони користуються, і встановлення різних стандартів обслуговування для кожного з них (наприклад, для запасів групи А — наявність на складі протягом 95 % часу). У більшості моделей управління запасами оптимальним вважається такий обсяг замовлення, за якого забезпечується мінімальна величина загальних витрат.

Для планування запасів використовуються модель економного розміру замовлення, модель з резервним запасом, модель економного розміру замовлення за наявності знижок за кількість.

Кожна з цих моделей дає відповідь на питання: скільки і коли замовляти. Модель економного розміру замовлення використовується найчастіше і передбачає пошук компромісу між розмірами витрат на транспортування та витрат на зберігання товарів на складах.

Модель з резервним запасом застосовується тоді, коли попит на товар, не є постійним протягом року, а коливається, залежно від сезону або інших факторів.

Якщо підприємство-продавець пропонує знижки залежно від кількості придбаного товару, використовують третю модель.

Вибір методу транспортування. Основне завдання — своєчасно і без ушкоджень забезпечити транспортування товару. Рішення щодо вибору власного транспорту або послуг спеціалізованої транспортної організації залежать від швидкості, частоти, надійності поставок, віддаленості споживачів, завантаженості транспортних ліній, вартості палива тощо.

Для транспортування товарів використовують автомобільний, залізничний, водний, повітряний транспорт і трубопроводи.

Вибір транспортного засобу залежить також від товару, який перевозиться. Проте оптимальним вважатиметься такий, що дасть змогу зменшити витрати на транспортування і забезпечити відповідність вимогам споживачів щодо швидкості поставок, умов зберігання товару (наприклад, охолодження) тощо.

Дедалі актуальнішим стає змішане транспортування, за якого поєднуються два або кілька методів перевезення товару (перевезення автопричепів літаками або на баржах і суднах, поромах, потягах), що дає змогу зменшити витрати на транспортування, підвищити зручність і гнучкість поставки.

Оцінювання та контроль товароруху. Доцільно використовувати показники, які відповідають меті товароруху і визначають ступінь задоволеності споживачів або зниження витрат: час обробки або виконання одного замовлення; час, упродовж якого товар зберігається в запасі; частка вантажів, що надійшли неушкодженими; частка випадків своєчасної доставки вантажів; витрати товароруху (у відсотках від обсягу продажу).

Звичайно виробник призначає посередникам певні норми збуту. Після закінчення терміну чергового планового періоду він може порівняти фактичні показники торгової діяльності посердників з плановими, а також з їх власними показниками за попередні періоди. Нормою вважається середній відсотковий приріст показників по групі в цілому.

Отже, контроль товароруху полягає у зіставленні поставленої мети розподілу товарів і отриманих результатів.