У сучасній економіці застосовуються десятки мільйонів цін, які розрізняються між собою способом формування, сферою застосування, територією дії тощо. Підприємство у своїй господарській діяльності застосовує цілу систему цін, яка включає різні їх види залежно від особливостей і цілей його діяльності.

За характером впливу держави на процес ціноутворення розрізняють ціни:

□ вільні — складаються під впливом попиту і пропозиції без будь-якого втручання держави;

□ регульовані — розраховуються під впливом попиту і пропозиції з врахуванням певних обмежень держави щодо цін та ціноутворення;

□ фіксовані — встановлюються безпосередньо державою.

За ступенем урахування витрат і прибутку ціни діляться на оптові й роздрібні.

□ Оптові — ціни, за якими торгові підприємства здійснюють розрахунок з постачальниками товару. В свою чергу поділяються на:

§ оптово-відпускні — ціни підприємств-виробників, за якими вони реалізують виготовлену продукцію іншим підприємствам та організаціям;

§ ціни оптового підприємства — за ними постачальники та оптові торгові організації реалізовують свою продукцію;

§ трансфертні — різновид оптових цін, за якими здійснюються комерційні операції між підрозділами однієї фірми;

§ біржові — різновид оптових відпускних цін, які формуються на базі біржового котирування, надбавок і знижок з ціни залежно від якості товару, відстані до місця поставки, передбачених біржовим контрактом;

§ закупівельні — ціни, за якими сільськогосподарські виробники продають свою продукцію державним, кооперативним і приватним заготівельним, переробним та торговельним підприємствам.

□ Роздрібні ціни — ціни, за якими продукція реалізовується у роздрібній мережі населенню, підприємствам та організаціям. Варіантами роздрібних цін є:

§ аукціонні — ціни, що складаються під час реалізації товарів на аукціонах у процесі зміни початкової (відправної) ціни, оголошеної аукціоністом, у бік підвищення або зниження;

§ ціни комісійної торгівлі — ціни, що застосовуються при продажу товарів і продуктів на комісійних засадах.

Залежно від суспільного виробництва, яку вони обслуговують можна виділити такі види цін:

□ оптово-відпускні ціни промисловості;

□ роздрібні ціни торгівлі;

□ закупівельні ціни, за якими скуповується продукція у сільськогосподарських підприємств;

□ кошторисна вартість у будівництві — граничний розмір витрат, що розраховується при будівництві кожного окремого об´єкта;

□ тарифи вантажного та пасажирського транспорту;

□ тарифи на послуги зв´язку.

Залежно від характеру встановлення розрізняють прейскурантні ціни, ціни каталогу і договірні.

□ Прейскурантні ціни — мають довідковий характер і містяться в прейскурантах, які публікуються продавцем.

□ Ціни каталогу (проспекту) — офіційні ціни довідкового характеру, публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Поділяють на:

§ ціни покупця — ціни, які відображають інтереси покупців і за якими вони готові придбати товар;

§ ціни продавця — ціни, що формуються в умовах переважання попиту над пропозицією і відображають економічні інтереси продавців;

§ ціни нетто — чисті ціни товару на місці його купівлі-продажу, що не включають знижок і надбавок, пов´язаних з різними умовами постачання.

□ Договірні (ціни купівлі-продажу) — ціни, що зазначаються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін. У випадку, якщо договір укладається між суб´єктами різного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, такі ціни називаються контрактними.

Ціни, що вказуються у контрактах купівлі-продажу можуть бути таких видів:

§ тверді — не змінюються з моменту підписання контракту до моменту надходження товару до покупця;

§ ціни з наступною фіксацією — встановлюються не під час підписання, а у процесі виконання контракту, в якому обумовлені правила фіксації цін;

де Ц₁, Ц₀ — ціна одиниці продукції на момент поставки і на момент укладення угоди відповідно; А — питома вага куплених матеріальних ресурсів в ціні продукції; М₁ та М₀ — середня ціна

ковзаючі (рухомі) — змінюються впродовж дії контракту шляхом коригування вказаної в контракті базової ціни. При цьому може застосовуватись формула «ковзання» ціни, яка враховує інфляційні процеси: одиниці матеріальних ресурсів на момент поставки продукції і на момент укладення угоди відповідно; В — питома вага зарплати в ціні продукції; С — питома вага інших елементів ціни; Б\ та Б₀ — середня зарплата у постачальника на момент поставки продукції і на момент укладення угоди відповідно.

Ковзаючі ціни застосовуються у контрактах на продукцію, що потребують тривалого терміну виконання і можуть уточнюватись сторонами безпосередньо перед поставкою кожної партії товару або щорічно перед початком нового господарського чи фінансового року.

Залежно від території дії ціни поділяються на:

□                   єдині — ціни, що встановлюються державними органами влади на окремі товари або послуги на всій території держави;

□                   регіональні — встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи чи послуги;

□                   зональні — встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості із врахуванням рівня собівартості добування у певних природно-географічних умовах;

□                   поясні — встановлюються за поясами споживання продукції з урахуванням місця її виробництва і транспортних витрат на доставку.

Залежно від урахування в цінах транспортних витрат можна виділити такі види цін:

□                   ціна в місці виробництва продукції. За цією ціною товар передається покупцю в тому місці, де він був вироблений, з усіма правами на нього і відповідальністю. У цьому разі покупець сплачує понад ціну всі фактичні витрати на транспортування продукції до місця призначення;

□                   єдина ціна з включенням витрат на доставку. Метод установлення ціни припускає формування фірмою єдиної ціни для всіх покупців, незалежно від місця їх розташування, із включенням у неї однакової суми транспортних витрат. Ця сума розраховується як середня вартість усіх перевезень. Єдина ціна особливо вигідна тим покупцям, що віддалені від місця виробництва товару і фактичні транспортні витрати яких значно перевищують середні;

□                   зональні ціни. Відповідно до цього методу визначення цін виділяється кілька географічних зон і встановлюється єдина ціна для клієнтів, розташованих у межах однієї зони. Для кожної із зон ці ціни є різними, тому що встановлюються вони залежно від величини транспортних витрат; у міру віддалення зони ціна зростає;

□                   ціни, визначені на основі базисного пункту. Відповідно до цього методу підприємство (фірма) встановлює в кількох географічних пунктах базисні ціни на продукцію. Фактичні ціни продажу розраховуються шляхом додавання до ціни, установленої для найближчого від замовника базисного пункту, транспортних витрат на доставку товару до місця призначення;

□                   франко-ціни. Термін «франко» означає, що визначена частина витрат із завантаження, розвантаження чи транспортування товару включається у ціну виробника. Кожен із шести існуючих видів франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від виробника до споживача додаткові витрати включаються у ціну за договором купівлі-продажу. Види франко-цін:

□                   ціна франко-склад постачальника не включає жодних витрат на пересування товару від виробника до споживача. Це ціна, яка формується у місці виробництва товару;

□                   ціна франко-станція відправлення включає витрати продавця на переміщення товару від його складу до станції відправлення;

□                   ціна франко-вагон станції відправлення враховує витрати, які поніс продавець на перевезення товару до станції відправлення, подачу вагона на під´їзні колії і завантаження товару у вагон;

□                   ціна франко-вагон станції призначення включає витрати на перевезення товару із складу продавця до станції призначення без розвантаження товару з вагонів;

□                   ціна франко-станція призначення враховує транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення, в тому числі і на розвантаження продукції з вагонів;

□                   ціна франко-склад покупця включає всі витрати на пересування товару від складу продавця до складу покупця.

Ціни «Інкотермс» — ціни, що використовуються у міжнародній комерційній діяльності і означають, що транспортні витрати і ризики продавця при перевезенні товару до певного пункту включаються до ціни товару. На даний час всі ціни «Інкотермс» об´єднані у чотири групи, що дало змогу створити певну класифікацію цих цін (табл. 5.1).

 

Перша група Е включає єдину ціну EXW, яка регулює передачу товару у розпорядження покупця безпосередньо у місці виготовлення товару і означає, що продавець виконав свої зобов´язання у момент, коли товар був переданий у розпорядження покупця на підприємстві продавця (заводі, фабриці, складі, тощо). Всі інші витрати і ризики, пов´язані з доставкою товару до місця призначення, бере на себе покупець.

□                   Позначення F (друга група) означає, що продавцеві потрібно доставити товари до певного перевізного засобу, але не сплачуючи при цьому перевізної плати.

□                   Третя група С об´єднує ціни, коли продавець укладає договір і сплачує за перевезення товару, але не бере на себе відповідальність за втрату чи ушкодження товару або додаткові витрати, що виникають внаслідок неякісного навантаження і відправлення.

□                   Четверта група D — це ціни, які означають, що продавець зобов´язаний нести всі витрати і відповідати за можливий ризик під час доставки товарів у країну призначення.

У статистиці використовують такі види цін:

□                   діючі — ціни, що існували на ринку під час збору статистичної інформації;

□                   порівняльні — ціни, які є результатом певних математичних перетворень з подальшим використанням їх для порівняльного аналізу;

□                   середні — ціни, що розраховуються за методами різних середніх (арифметичної, геометричної, хронологічної) і характеризують ситуацію на певному ринку у певний час;

□                   питомі — використовуються для оцінки руху цін у міжнародній торгівлі і визначаються на базі інформації про виробництво, експорт та імпорт товарів.

Серед цін, що використовуються в маркетингу, можна виділити:

□                   єдині ціни — зафіксовані у прейскурантах ціни, що діють для певної території у певний час;

□                   гнучкі — ціни, що швидко змінюються відповідно до зміни ринкової ситуації;

□                   спадаючі — ціни, що встановлюються в прямій залежності від співвідношення попиту та пропозиції на ринку і поступово знижуються у міру насичення ринку товаром;

□                   престижні — ціни на вироби дуже високої якості відомих фірм, що володіють унікальними властивостями;

□                   ціни «проникнення на ринок» — первісні ціни при входженні на ринок, які є нижчими за ціни конкурентів;

□                   ціни «зняття вершків» — первісні ціни під час входження на ринок, які є максимально можливими за даних ринкових умов при врахуванні конкурентних переваг;

□                   ціни «наслідування лідера» — ціни, що визначаються переважно на основі максимального наближення до цін лідера на ринку;

□                   психологічні — ціни, що визначаються відповідно до теорій поведінки покупців (у межах стратегії неокруглених цін або стратегії цінових лімітів).

Для правильного розуміння сутності ціни необхідно також чітко уявляти механізм формування ціни по етапах просування товару від виробника до споживача. Наприклад, роздрібна ціна включає в себе собівартість виробництва і реалізації та прибуток виробника, витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій, витрати і прибуток підприємств роздрібної торгівлі, непрямі податки (мито, ПДВ, акциз). Типовий склад роздрібної ціни наведено на рис. 5.2.

 

Рис. 5.2. Склад роздрібної ціни товару

 Отже, як видно з наведеного рисунка, кожен наступний вид ціни включає в себе попередній. При цьому у кожній з ланок товароруху в ціні акумулюється ПДВ, який у кінцевому підсумку оплачується споживачем.