Однією з головних умов закріплення об´єкта оподаткування є наявність його певної характеристики (вартісної, кількісної тощо), щодо якої можна було б потім визначити базуоподаткування. З урахуванням цього, не зовсім зручною видається характеристика цього поняття щодо податку на додану вартість, якою визначають операції платників податків. Немає сенсу наполягати на тому, що в статті, яка закріплює об´єкт оподаткування, необхідні чіткі вартісні прив´язки (це більш характерно для бази оподаткування), але певний момент, від якого можна прямувати до конкретних кількісних чи інших характеристик, повинен бути обов´язковим.

Об´єкт оподаткування охоплює основні складові, що визначають:

— оборот від реалізації товарів ( робіт, послуг);

— оборот від реалізації з частковою оплатою або без оплати вартості товарів всередині підприємства;

— оборот від передачі товарів в обмін на інші товари, без оплати їх вартості;

— оборот з передачі товарів безкоштовно або з частковою оплатою іншим підприємствам або особам.

Стаття 3 Закону України «Про податок на додану вартість» має назву «Об´єкт оподаткування та операції, що не є об´єктом оподаткування». Фактично об´єкт оподаткування з податку на додану вартість включає три форми:

1. Операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об´єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця. Цей різновид об´єкта оподаткування з податку на додану вартість є, мабуть, найістотнішим, оскільки саме за рахунок сплати податку від операцій з реалізації здійснюються основні надходження коштів. При реалізації товарів до складу обороту входять основні найбільш важливі елементи доданої вартості. Серед них необхідно виділити амортизаційні відрахування, елементи прибутку, заробітної платні.

2. Ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній територіїУкраїни, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майназа договорами оренди (лізингу), застави (іпотеки).

Особливістю цієї форми об´єкта оподаткування з податку на додану вартість є те, що підставою для нарахування зазначеного податку виступає сукупність митної вартості, акцизного збору і ввізного мита. Показово, що митні збори до бази оподаткування податку на додану вартість при цьому не входять, оскільки відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» вони не належать до обов´язкових платежів і зборів.

3. Вивезення (пересилання) товарів за межі митної територіїУкраїни та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України. Особливістю цьогорізновиду об´єкта оподаткування з податку на додану вартістьє комплексний характер відносин, які в даному разі регулюються відповідними нормами. По-перше, визначення об´єктаоподаткування з податку на додану вартість при вивезенні (пересиланні) товарів за межі митної території України передбачає певне митне регулювання подібних відносин, яке повинновпливати на податкове. По-друге, ця форма об´єкта податку надодану вартість реалізується з допомогою складного бюджет
но-податкового інституту — бюджетного відшкодування.

Обчислення розмірів доданої вартості може здійснюватися двома методами.

Перший — метод складання заробітної платні та прибутку.

Другий — метод, за якого від повної вартості віднімають вартість сировини, матеріалів і послуг виробничого характеру.

Найпоширенішим в Україні є другий метод, що має назву «сальдовий», або залишковий.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов´язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) відповідно до законів України з питань оподаткування.