На практиці часто як синоніми вживають поняття податку, збору, обов´язкового платежу. Дійсно, це дуже схожі категорії, але перебувають вони у певному співвідношенні. Поняття обов´язкового платежу є родовим, що охоплює всю сукупність по­датків і зборів (при цьому слід враховувати, що йдеться про обов´язкові платежі податкового характеру, оскільки штрафи, стягнення також мають обов´язковий, але не податковий ха­рактер), і в широкому розумінні обов´язкові платежі податко­вого характеру і складають податкову систему. У свою чергу, податки та збори є видовими категоріями, являють собою фор­ми обов´язкових платежів податкового характеру. У цілому ж обов´язкові платежі в нашому контексті включають:

1) податки;

2) збори;

3) податкові плати (мито, плату за торговий патент і т. ін.).

Розмежування податків, зборів, інших платежів є не тільки теоретичною проблемою, а й значною мірою проблемою прак­тики.

По-перше, коли йдеться про податки, то це насамперед бе­зумовні й нецільові платежі, і після їхнього надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та це й не потрібно. У ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів і мають таким чином чітку цільову прив´язку. Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (може навіть йтися про самостійний склад правопору­шення).

По-друге, податки в основному надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (у тому числі й позабюд­жетні) фонди. Тому, якщо необхідно закріпити стабільні над­ходження до бюджетів нецільового характеру, — це, без сумні­ву, податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв´язок між податковими надходженнями і джерелами, з яких вони надхо­дять, — це збори.

І, по-третє, якщо встановлення, зміна і скасування подат­ків і всіх елементів правового механізму податків є винятко­вою компетенцією органів державної влади, то деталізацію еле­ментів зборів у перспективі можна розглядати і як компетен­цію виконавчих органів,

У законодавстві багатьох держав немає розмежування між цими категоріями, і податкову систему там характеризують як сукупність податків і зборів. Податкове законодавство Російської Федерації закріплює поняття податку, яким визнається обов´язковий внесок, що має безеквівалентний характер, не пов´язаний зі здійсненням уповноваженим органом (установою чи посадовою особою) певних конкретних дій у відношенні платника податків, який сплатив цей внесок.

Природно, що податок, мито, збір мають певні загальні риси, зокрема, такі:

—  обов´язковість сплати податків і зборів до відповідних бюджетів і фондів;

—  чітке надходження їх до бюджетів і фондів, за якими вони закріплені;

—  стягнення їх на основі законодавчо закріпленої форми й порядку надходження;

—  примусовий характер стягнення;

—  здійснення контролю єдиними органами Державної по­даткової служби;

—  безеквівалентний характер платежів.

Попри схожість цих механізмів, вони, однак, мають чіткі розбіжності.

Мито і збір відрізняються від податків:

1.  За значенням. Податкові платежі забезпечують до 80 від­сотків надходжень у доходну частину бюджету, інші види відра­хувань, відповідно, менше.

2.  За метою. Мета податків — задоволення потреб держа­ви, мета мит, зборів — задоволення певних потреб чи витрат установ.

3.  За обставинами. Податки являють собою безумовні пла­тежі; мито і збір сплачуються у зв´язку з послугою, наданою платнику державною установою, що реалізує державно-владні повноваження.

4.  За характером обов´язку. Сплата податку пов´язана з чітко вираженим обов´язком платника; мито і збір характери­зуються певною добровільністю дій його і не регулюються іноді відносинами імперативного характеру.

5.  За періодичністю. Збори, платежі, мито часто мають ра­зовий характер і сплата їх здійснюється без певної системи; по­датки ж характеризуються певною періодичністю.

Відмінності за періодичністю включають два підходи:

—  періодичність сплати (збори, мито — одноразова сплата, податки — певна періодична сплата);

—  періодичність дій (збори, мито прямо залежать від кіль­кості дій, що породжують зобов´язання зі сплати, податки — чітко не погоджуються з періодичністю дій, наприклад, періо­дичність сплати податку з власників транспортних засобів не пов´язується з характером використання транспортного засобу).

6. Відносини відплатності характерні для мит, зборів (на відміну від податків).

Отже, на відміну від загальних податкових платежів збори й мита мають індивідуальний характер і їм завжди властиві спеціальна мета і спеціальні інтереси.

Законодавчого розмежування мита і збору в Україні немає. Раніше основним критерієм було надходження коштів: якщо в бюджет — мито, якщо на користь організації — збір. У сучас­них умовах акценти трохи змістилися:

збір — платіж за володіння особливим правом;

мито — плата за здійснення на користь платників юридич­но значущих дій.