Податкове право включає досить широку сукупність фінан­сово-правових норм, об´єднаних у певну систему. Остання роз­бита на групи, які мають специфічні особливості, логічну струк­туру. Отже, система податкового права являє собою об´єктив­ну сукупність фінансово-правових норм, які зумовлюють внутрішню структуру податкового права, зміст і особливість розміщення його інститутів. Специфіка відносин, урегульова­них податковим правом, дозволяє виділити його в самостійний фінансово-правовий інститут, у чому Н. І. Хімічева вбачає пер­спективи його подальшого розвитку.

Юридичні норми утворюють галузь права не безпосередньо, а через інститути. Формування галузі може охоплювати кілька ступенів (інститут — складний інститут — підгалузь — галузь). Податкове право займає чітко виражене проміжне положення. З одного боку, воно обіймає інститути більш вузької групи відносин (інститут місцевих податків і зборів, оподаткування юридичних осіб тощо), з іншого — складний інститут податкового права є одним з елементів, які утворюють цілісну галузь фінансового права.

Отже, складний інститут податкового права являє собою відокремлений комплекс юридичних норм, які забезпечують цілісне регулювання різновиду відносин, пов´язаних з надход­женням до бюджетів податків і зборів. Податкове право являє собою відносно самостійний сектор фінансового права і займає автономне положення щодо інших інститутів цієї галузі. Пев­на відмежованість його полягає в регулюванні дуже специфіч­ного виду суспільних відносин. Замкнутість, відмежованість податкового права менш виражена, порівняно з іншими галу­зями, оскільки у взаємодії з іншими інститутами здійснюєть­ся загальне регулювання відносин, що складають предмет фінансового права. Тому тільки разом з іншими інститутами податкове право забезпечує загальне галузеве регулювання.

Взаємодія з іншими інститутами фінансового права перед­бачає певні відносини субординації. Самостійні підрозділи все­редині податкового права свідчать про складний характер цьо­го інституту. Внутрішня організація інституту податкового права, характер охоплюваного ним нормативного матеріалу передбачає наявність певної структури цього інституту. При­родно, що структура інституту податкового права визначаєть­ся багатьма деталями, однак вона підпорядкована низці загаль­них принципів.

1. Наявність комплексу рівних приписів. До інституту по­даткового права входить комплекс однопорядкових норматив­них положень, які регулюють відносно однорідні відносини. Це система норм, які визначають оподаткування юридичних осіб та відносини щодо регулювання оподаткування фізичних осіб тощо. При цьому необхідно розрізняти комплекс норм і асоці­ацію норм, що очолюється однією генеральною нормою з на­ступною її конкретизацією.
2. Різнобічний вплив податкових норм на врегульовані від­носини, що забезпечують єдиний підхід, який і ув´язує їх у складний інститут.
3. Об´єднання всіх норм інституту податкового права за допомогою стійких закономірних зв´язків, відображених у загальних приписах. Такими зв´язками виступають принципи податкового права, принципи оподаткування, що мають зако­нодавче закріплення. Вони пронизують і юридичну конструк­цію кожного окремого інституту податкового права. Диферен­ційованість нормативного матеріалу, його взаємозв´язок ви­значаються зв´язком елементів. Це припускає певну логіку розгляду деяких груп відносин. Наприклад, аналіз окремого податкового механізму здійснюється у такій послідовності: платник — об´єкт оподаткування — ставка податку — пільги при оподатковуванні і т. д.

Зміст інституту податкового права пронизаний загальними юридичними основами. Тому в складному інституті податко­вого права окремі інститути підпорядковуються нормам-прин­ципам, визначеним прямо в тексті законодавчого акту (визна­чення податку, принципів оподаткування в Законі України «Про систему оподаткування»). Окремі інститути податкового права також підпорядковують нормам-принципам (визначен­ня прибутку, доданої вартості тощо).