Для галузі фінансового права характерний набір інститутів, що забезпечує всі сторони й елементи юридичного режиму руху державних коштів. Необхідно враховувати те, що інститути фінансового права передбачають цілісне регулювання тільки в рамках галузі й мають спеціалізований характер щодо визна­ченої групи правових норм.

Якщо виходити з визначення галузі права, то це насампе­ред відносно замкнута частина системи права, яка включає су­купність норм, що регулюють суспільні відносини у певній дуже своєрідній сфері діяльності людей. Замкнутою частиною системи права виступає саме фінансове право. Податкове ж право не можна розглядати як відокремлену частину системи права: тільки як специфічну і не більше.

Норми податкового права зумовлені публічною, тобто за­гально визначальною для країни діяльністю — діяльністю щодо справляння податкових платежів для загальнодержавних по­треб, для утримання державних органів і їх матеріально-фінан­сового забезпечення. Це поширюється не тільки на діяльність органів влади, а й на органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України і встановленого розмежу­вання компетенції у цій сфері. У ході цієї діяльності формуєть­ся система бюджетів, що зосереджує кошти для потреб загаль­ного значення. Такий самий публічний характер має і діяльність органів місцевого самоврядування із справляння подат­кових платежів. Вона спрямована на задоволення місцевих інтересів, які мають загальне значення для певної території і забезпечують формування муніципальних коштів для цієї мети. Отже, публічний характер мають і норми права, які ре­гулюють відносини щодо встановлення податків органами місцевого самоврядування та їх справляння до місцевих бюд­жетів. Таким чином, всі ці відносини є владно-майновими.

Податкове право являє собою складний інститут фінансо­вого права, який регулює основи доходної частини бюджету. Складний характер інституту податкового права означає пев­ну ієрархічну структуру, яка включає самостійні базові інсти­тути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відпо­відальності та ін.).

Отже, податкове право:

1)  виступає як інститут предметний, тобто присвячений чітко визначеному предмету — різновиду відносин, що вини­кають з приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їх зміни і скасування;

2)  регулює суспільні відносини щодо встановлення, справ­ляння і стягнення податкових платежів, їх зміни і скасуван­ня; розподіл і використання бюджетних коштів перебуває за межами податкових відносин, як і питання встановлення і стяг­нення неподаткових платежів та інших державних зборів;

3)  встановлює обов´язок юридичних і фізичних осіб спла­чувати податки і збори, а також регламентує процедуру обчис­лення і сплати податків і зборів, порядок здійснення податко­вого контролю і застосування заходів відповідальності за по­рушення податкового законодавства;

4)  є складним інститутом, що включає сукупність своєрі­дних фінансово-правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють рух коштів від платників до відповідних фондів (бюджетів) у формі податкових платежів.

Якщо предмет фінансового права охоплює відносини, пов´я­зані з рухом державних коштів, то податкове право виділяє відносини щодо руху тільки коштів знизу вгору — від плат­ників до бюджетів у формі податків і зборів. Специфічний і метод правового регулювання, що має яскраво виражений імпе­ративний характер.

Взаємодіючи з усіма інститутами фінансового права (особ­ливості механізму оподаткування характерні і для регулюван­ня банківської діяльності, і для страхування, і для ринку цінних паперів), податкове право тісно пов´язано з деякими з них, насамперед з бюджетним правом (оскільки саме податки становлять основу надходжень до доходної частини бюджету, і важко уявити механізм державних доходів без податкових пла­тежів); і з інститутом фінансового контролю (який включає сукупність норм, що регулюють діяльність податкових орга­нів). Крім того, ряд органів фінансового контролю здійснює свої повноваження через податкові адміністрації та інші податкові органи.