Подарунки дарують до дня народження, річниці весілля, на 8-ме Березня, 14 лютого (День Святого Валентина), Но­вий рік, після повернення із закордонної подорожі, відряд­ження, коли ви йдете в гості туди, де є діти. Завжди дореч­ний букет квітів для хазяйки дому.

Подарунок цінний не вартістю, а як знак уваги, дружби, захопленості, любові. Як такий він є елементом увічливості. Але при цьому треба пам´ятати одне правило: бажання зро­бити приємне завжди цінніше за бажання вразити будь-кого своєю щедрістю. Існує й інше правило: не треба дарувати те, що вам не подобається в надії, що це сподобається то­му, кому ви це даруєте.

У давніх довідниках, посібниках, підручниках гарного то­ну особливо старанно розробляли розділ, присвячений ве­сіллям. Перша річниця вважалася "паперовим" весіллям; дру­га — "фарфоровим"; п´ятнадцята — "бронзовим"; двадцята — "кришталевим"; двадцять п´ята — "срібним"; п´ятдесята — "золотим". Що дарувати в таких випадках? Етикет передба­чає кілька обов´язкових правил:

• не треба дарувати дорогих речей. Подарунки, що вам явно не по кишені, поставлять у незручне становище того, кому ви їх даруєте; / не варто відбуватися й якоюсь дрібницею: ви можете
• зажити слави скнари;
• неетично дарувати гроші, це схоже на подачку і може
• серйозно образити;
• добре, коли подарунок несподіваний. Але цей сюр­приз має бути приємною несподіванкою, що відповідає смакові того, кому він призначений. Поганий подару­нок гірше, ніж відсутність його взагалі;
•  якщо має бути новосілля, найкраще домовитися з ін­шими запрошеними (якщо ви їх, звичайно, добре зна­єте) й гуртом купити необхідне (телевізор, холодиль­ник, пральну машину тощо);
•  треба, щоб подарунок був вчасним;
•  якщо передбачається терміновий від´їзд, подарунок можна вручити напередодні ювілею;
•  якщо ваш подарунок спізнився, обов´язково в письмо­вій формі поясніть причину й вибачтеся.

Вибирають подарунок залежно від того, кому його дару­ють, — знайомому, родичеві чи другові. Дружині можна ви­брати подарунок разом із нею, із матір´ю, із дочкою. Чим далі кровність —тим складніше вибір подарунка. Якщо дру­жина може чоловікові подарувати светр, сорочку, краватку, рукавички, шарф, то дальнім родичам дарувати предмети туалету не можна.

Усі подарунки поділяються на два види: сувенірні (книга, гаманець, ручка, брелок та інші дрібні предмети) й цінні (ва­за, сервіз, скатертина із серветками, ручні й кишенькові го­динники, художні й кустарні вироби тощо). Універсальним подарунком є квіти. їх можна підносити кому завгодно і коли завгодно. Але не заведено приходити із квітами на великий званий обід, бенкет, прийом, влаштовуваний у ресторані. До подарунка, якщо він готується до певної дати (Новий рік, 8 Березня), рекомендується прикласти листівку, гілочку мі­мози, мініатюрний прапорець тощо. Гарний звичай — дару­вати книги, але при цьому необхідно знати, яка книга може порадувати. Ніколи не даруйте книги невідомого вам змісту. Ніколи не надписуйте книгу: це право належить тільки її ав­торові. Можна у книгу вкласти листівку.

Як дарувати і як приймати подарунки? Питання це є кон­че важливим. Здається дивним, але чимало людей не вмі­ють дарувати й, особливо, приймати подарунки, що обра­жає дарувальників. Отже, вручати подарунок слід без зай­вої афектації, примхливості, скромно, просто і з гідністю.

Адже річ не у подарунку, а у вашій увазі, у ставленні до того, кого ви вітаєте;

•  не заведено лишати в подарунку касовий чек;
•  не варто вказувати хазяїну або хазяйці, куди постави­ти подарунок, вони самі розберуться, що до чого, а тим паче не слід говорити: "А книга ця, знаєте, яка цінна і рідкісна, —усе місто оббігав. Насилу дістав"; не заведено вручати квіти в папері. Квіти тримають у лівій руці, права — вільна;
•  будь-який подарунок, піднесений людині, належить роз­горнути, а не відкласти недбало убік;
•  не варто штучно радіти й голосно коментувати кожен подарунок: "Ах, яка принада! Чудово! Чарівно! Як я вам вдячна!" тощо;
•  виховані люди, приймаючи подарунки, поводяться рів­но, намагаючись якомога привітніше (але без зайвих ■ емоцій) привітати кожного гостя і подякувати йому. І дорогий, і скромний подарунок приймають з однако­вою сердечністю;
•  коли для подарунків пристосований спеціальний сто­лик, то їх слід розкласти на ньому. Якщо столика не­має, то подарунки відносять кудись. Не варто відразу ж розставляти їх по всій кімнаті або квартирі: одні мо­жуть бути вдало поставлені, інші не зовсім;
•  не рекомендується одразу пускати подарунки в діло (йдеться про речі на кшталт електроміксера — вони можуть не працювати, і це може засмутити й зробити дарувальника мішенню для жартів). Наступного дня не­справний прилад можна обміняти в магазині, адресу якого можна дізнатися в дипломатичний спосіб, на­приклад: "Моя сусідка хоче придбати таку саму річ, де ви її купили?";
•  подаровані квіти неодмінно ставлять у вазу, відкласти їх кудись не можна;
•  якщо гість особливо приємний господині й вона хоче висловити йому свою вдячність, вона може з його букета вийняти одну квітку і прикріпити її до сукні. Але при чоловікові або нареченому цього робити не слід — можна зневажити їхні почуття;
•  якщо хтось прийшов без подарунка, його слід привіта­ти так само, як і тих, хто з´явився з подарунками. Ви­явіть такт, щоб гість не відчув своєї хиби;
•  може трапитися, що двоє або троє гостей принесли однакові подарунки. В жодному разі вони не мають по­мітити вашої іронії або невдоволення. Постарайтеся сховати всі подарунки-близнюки; не засмучуйтеся, як­що подарунок прийшовся вам не до смаку. Гість не винуватий, якщо його вибір невдалий;
•  якщо ви не можете прийняти принесений подарунок (причин буває багато), не можна відбутися однією за­явою: "Ні, я не можу цього прийняти!" або "Ні, боронь Боже, лишіть краще собі!". Такі заяви — шлях до скан­далу. Треба обов´язково подякувати за увагу і відмо­вити аргументовано, із найменшими моральними втра­тами, пояснивши причину відмови;
•  якщо ви з будь-ким посварилися, то не спокутуйте своєї провини подарунком: спочатку треба попросити про­бачення або ліквідувати причину, через яку відбулася сварка, а вже потім думати про доречність подарунка;
•  якщо впродовж року є можливість робити невеличкі подарунки комусь, то краще це робити до різних дат, ніж дарувати один дорогий подарунок на рік;
•  ніколи не варто відкладати придбання подарунка на останній день. Краще купити його завчасно, тоді його оригінальність і доречність будуть гарантовані.

Незважаючи на те, що гостинність — річ свята, вона та­кож має певні межі. Проживаючи в одному будинку, люди, як правило, вітають один одного при зустрічі на сходових пло­щадках, у під´їздах, навіть якщо вони не дуже знайомі. Сусі­ди живуть за певними правилами, головне з яких — якнай­менше заважати іншим. Це означає: забороняти дітям пус­тувати; не дозволяти їм гомоніти під вікнами; не лишати у своїй квартирі собаку, що виє годинами; не вмикати голосно радіо, не лаятися з домашніми, не вправлятися занадто час­то у грі на трубі.

Перш ніж робити ремонт, святкувати день народження тощо, потрібно попередити про це сусідів, вони знатимуть, що відбувається і коли приблизно припиниться. Це заспо­коює і не так негативно сприймається.

Якщо сусіди дозволяють вам користуватися своїм теле­фоном, турбувати їх треба у найневідкладніших випадках. По-сусідському люди звертаються з усякими проханнями: по­зичають праску, пилосос тощо. Етикет вимагає своєчасно повернути позичене. Якщо прохання про предмети вжитку дуже часті й переступають межу дозволеного, можна сказа­ти: "На жаль, не можу, мій пилосос зіпсований".

Не слід брехати на тему, хто й звідки бере гроші, або пильно розглядати, що сусіда (сусідка) несе в сітці з магази­на (базару). Не прикрашає сусідів і звичка поглядати у від­криті двері на площадку і виявляти пильний інтерес — хто з ким, хто до кого, чому, навіщо. Приватне життя навколишніх не слугує темою розмов вихованих, інтелігентних людей.

Важко буває уникнути незадоволення стосовно того, що за стіною голосно ввімкнений магнітофон або хтось навча­ється грати на роялі. Жоден закон таких дій не забороняє, проте поговорити про це із сусідами можна (вони можуть повісити на стіну що-небудь звуковбирне). Не варто голосно стукати по підлозі або просто ходити у вуличному взутті (ін­телігентним людям не важко ходити вдома у капцях, що вод­ночас полегшує прибирання квартири).

У спільних квартирах обов´язковим є ходіння навшпинь­ках і розмови напівпошепки, щоб у результаті дрібних сути­чок не виникла "воєнна" ситуація у місцях загального корис­тування — передпокої, кухні, ванній тощо. Обов´язкова обач­ність у виразах, домашньому одязі, у поведінці. Давня муд­рість говорить: "Будь-яке існування — це співіснування". Чим більше поступок людина зробить сама, тим більше їх вона дочекається від інших.

Якщо ви прийняли квартиранта, він теж має право на спокійне життя. Його кімната (нехай тимчасова) оплачена.

Господарям і їхнім дітям не варто входити до нього, не посту­кавши, цікавитися тим, куди він ходить, звідки повертається, хто йому пере сорочки, кого він приймає, що їсть. Це все елементарно, але іноді не завадить нагадати.

Своєю чергою, квартирант зобов´язаний бережно пово­дитися з майном хазяїв, пристосуватися до звичаїв, що існу­ють у домі. Він може користуватися будильником, але так, щоб не тривожити весь дім. Ходіння вранці та ввечері в тру­сах не прийнятне — для цього існують халат, піжама. Не вар­то розкидати свої речі по квартирі, готувати їжу з різким, неприємним для навколишніх запахом тощо. Краще всі ці важливі дрібниці обумовити при найманні кімнати.

Інтелігентні люди, що живуть під одним дахом, привітають один одного при зустрічі; якнайменше заважають один одно­му; чистять взуття й одяг у передпокої або на балконі; миють за собою ванну, раковину; тихо зачиняють за собою вхідні двері; витирають ноги, входячи у квартиру, не лишають після себе безладдя; дотримуються таємниці листування; не завжди ба­жають іншому смачного, але після їжі завжди кажуть "дякую".