Глобалізація економіки і спричинене нею неухильне зро­стання масштабів виробництва зумовлюють виснаження при­родних ресурсів, зміни в біосфері Землі, зростання викидів в ат­мосферу речовин, шкідливих для життя людини і усіх інших живих істот. Первинна, або "природна (рос. естественная) при­рода" зазнає невідновних втрат. Зникають численні види і кла­си тварин та рослин внаслідок зміни клімату, ґрунтів, ландшафту, можливостей харчування тощо. Зрештою, дика природа зникає тому, що людство активно наступає, освоюючи найвіддаленіші куточки планети. Перелік вимерлих видів стрімко поповнює величезну за обсягом сумновідому "Червону книгу". Планета тотально спустошується людиною. Як свідчать дані, "зараз на планеті більш ніж 4 млрд га пустель. Пустеля з допо­могою людини розширюється зі швидкістю 4 га за хвилину" [1, с 154]. Зрозуміло, що мають місце і відновні процеси, інак­ше планета дуже швидко перетворилася б на пустелю. Однак регенерація ґрунтів значно менша за масштабом та ефективні­стю, ніж їх виснаження.

Не меншим лихом є промислові викиди в атмосферу. Щоро­ку сотні мільйонів тонн забруднювачів атмосфери суттєво змі­нюють її склад. Повітря стає небезпечним для дихання.

Зростають темпи забруднення землі пестицидами та іншими шкідливими хімічними речовинами. Вони застосовуються як засіб боротьби зі шкідниками, але шкодять, в першу чергу, здо­ров´ю людини. Як пише відомий еколог академік А. Яблоков, сьогодні в світі застосовується декілька тисяч видів пестицидів. Парадокс їх використання полягає в тому, що шкідники зреш­тою пристосовуються до них і виживають. Страждають від на­копичення цих шкідливих речовин у рослинах, в першу чергу, люди, а особливо діти [18]. Існує велика кількість інших видів хімічних речовин-забруднювачів води, землі та повітря, зокре­ма таких, як інсектициди, фунгіциди, гербіциди. Застосування їх проти шкідників мало ефективне, оскільки лише 5 відсотків з них досягає об´єктів пригнічення, а решта розпилюється в по­вітрі, потрапляє у воду тощо. Нетоксичних отрутохімікатів не існує. Вони шкідливо впливають на спадковість людини. Мас­штаби їх застосування — глобальні.

Великою проблемою стає засмічення планети різними вида­ми відходів. Ситуацію не рятує кількасот сміттєспалювальних заводів, що діють нині в різних країнах. Сотні мільйонів тонн відходів залишаються не переробленими. До того ж забрудню­ють атмосферу шкідливі продукти згоряння. Величезної шко­ди здоров´ю завдає радіаційне забруднення. Згідно з офіційни­ми даними, збільшення радіації впливає на частоту мутацій. Якщо протягом 1936—1960 pp. у світі зареєстровано 4 відсотки неповноцінних дітей, то у 1977 р. ця цифра зросла до 10 відсот­ків і продовжує катастрофічно збільшуватися.

За даними незалежної медичної комісії Народного Руху Украї­ни, що провела в 1991 р. обстеження стану здоров´я 5 000 київ­ських дітей, були оприлюднені такі цифри: з кожних 600 дітей здоровою була одна; 599 мали різний ступінь захворювання щитовидної залози [Див.: 3].

З екологією пов´язані й проблеми геронтології, тобто перед­часного виснаження організму, старіння і смерті. Так, погіршен­ня екологічної ситуації в Україні, викликане чорнобильською аварією 1986 p., спричинило різке зниження тривалості жит­тя. Депутатська фракція Верховної Ради на телебаченні опри­люднила 8 жовтня 1996 року такі цифри: за 5 років вік грома­дян України зменшився на 5 років. Середній вік чоловіків сьогод­ні — 55 років, а жінок — 61 рік.

Факти можна множити, але і наведені засвідчують нагаль­ність розв´язання проблеми свідомого, опертого на моральні критерії, ставлення людини до природи. Воно включає мораль­ність відношення до власної природи, а отже, і турботу за май­бутнє свого народу та майбутнє роду людського. Фізичне і пси­хічне здоров´я прийдешніх поколінь залежить від того, що у спадок йому передадуть нинішні. Наголошуючи на важливості морального чинника, не слід залишати поза увагою правове регулювання стосунків людини з природою.

Держави, які дбають про добробут своїх громадян, не лише мають розвинуте законодавство для регулювання діяльності лю­дини в природі. Вони дбають про дотримання законодавчих ви­мог, застосовуючи правові санкції проти порушників. В Украї­ні також є чимало законів, спрямованих на організацію охорони навколишнього середовища. Це закони: "Про охорону навко­лишнього середовища" від 25 червня 1991 р.; "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 р.; "Про тваринний світ" від 3 березня 1993 р.; "Про карантин рослин" від 30 черв­ня 1993 р. та інші. Проблема однак полягає в тому, що вони не створюють справжніх гарантій захисту рослинного і тваринно­го світу, оскільки немає реальних механізмів контролю за їх дотриманням.

Вплив цивілізації на біосферу загрожує нині вийти за межі, при яких лише і може існувати цивілізація. Мова йде не лише про деякі зовнішні, але і про внутрішні чинники. Людина є ча­стиною біосфери, тож антропогенні впливи на її "організм, її психіку не менш небезпечні, ніж впливи на довкілля" [11, с 43]. Ознакою кризових впливів є інтенсивність мутагенезу: збіль­шення росту, збільшення кількості генетичних (спадкових) хвороб, збільшення кількості розумово неповноцінних. Названі процеси небезпечні, оскільки інтенсивні мутаційні процеси спричиняють втрату біологічним видом стабільності та приріка­ють його на деградацію та вимирання.