У XX ст. виникає особливий інтерес до ірраціонально-міфо­логічних ідей та образів. Вони розглядаються як засіб компен­сації розірваної, зруйнованої системи архетипічних образів.

У XX ст. одним із широких філософсько-етичних напрямків є феноменологія. В етиці її ідеї обґрунтував Макс Шел ер (1874— 1928) у праці "Формалізм в етиці і матеріальна етика цінно­стей" (1916). Це одна з найбільш цікавих у XX ст. праць з ети­ки. Шелер спирається на феноменологічний метод Е. Гуссерля, що вважав можливим безпосереднє, інтуїтивне осягнення сут­ності речей і явищ. Правда, відкривається сутність не емпірич­ному сприйманню, а "ідеальній інтуїції". Шелер зосереджує увагу не стільки на описі "логічних сутностей" — смислового значення феноменів "ідеальної інтуїції", скільки на проблемі цінностей. Він виходить з того, що феномени свідомості мають не лише смислове, але й ціннісне значення. Досліджувати його зміст покликана етика. Предмет її осягається не інтелекту альною, а емоційною інтуїцією. Це особливе почуття. Сутність йoro не в афективних почуттях, не в суб´єктивному світі, а у сві­ті об´єктивних цінностей.

Афективні почуття — упереджені. Вони диктують вибір і оцін­ку відповідно до уподобань суб´єкта. Моральні почуття вихо­дять із об´єктивно наявної системи цінностей. Однак вибір "чи­стої свідомості" не є актом раціональним. Філософ наголошує, що "ієрархію цінностей ніколи не можна дедукувати". Для того, щоб визначити, яка з цінностей "вища", ми щоразу маємо робити акт вибору. Для цього існує "інтуїтивна очевидність уподобання".

"У самому чуттєвому, живому контакті зі світом (психіч­ним, фізичним чи ще якимось), у наданні переваг та зневажанні, у самих любові та ненависті, тобто у процесі здійснення цих інтенціональних функцій і актів вибухають цінності та їх порядки! І в тому, що дане таким чином, наявний також апріор­ний зміст", — пише М. Шелер [13, с. 287]. Філософ справедли­во стверджує, що дух, обмежений лише сприйманням та мис­ленням, був би цілком "сліпий до цінностей", якщо добре не була б розвинута його здатність "внутрішнього сприймання", тобто сприймання психічного.

Шелер поділяє ідею етичного апріоризму Канта, на чому він і наголошує. Адже вважати, що індуктивна етика може дати знання об´єктивної системи моральних цінностей, означало б стати на позиції релятивізму і суб´єктивізму. Лише апріорні моральні закони можуть мати всезагальний характер.

Наголошуючи на цінності кантівської ідеї апріорних мораль­них принципів, Шелер говорить про певний формалізм його етики. Вона визначає всезагальність моральної форми поведін­ки, але не говорить, що саме треба робити. Поняття "необхід­ного" Шелер вкладає у такі межі: поняття приємного — непри­ємного (нижча сходинка); благородного і підлого (утилітарні Цінності — середня сходинка); духовні цінності (естетичні, Моральні — вища сходинка). Нарешті, наверху ієрархії розмі­щені релігійні цінності. Усю запропоновану систему Шелер Визначає як надчасову "ієрархію цінностей у Бозі". Персоніфі­кація названих цінностей відповідно дає: "віртуоза насолод", "героя", "генія", "святого".

Цікаво та актуально звучить думка філософа щодо плідно-^сті синтезу східної та західної моральних традицій і культури загалом. Захід досягнув величезних успіхів у галузі технічних знань, а Схід — у "знанні культури", тобто у сфері духовної "дисципліни". Синтезувати їх можна у такий спосіб: технічне знання поставити на службу вищим духовним та релігійним цілям.

Близьку позицію щодо розуміння змісту та сутності моралі висловлює засновник учення про "творчу еволюцію" Анрі Берг­сон (1859—1941) у праці "Два джерела моралі і релігії". Він стоїть на позиції визначального впливу релігійних ідей на соці­альну еволюцію. Усе життя суспільства він ставить у залежність від типів моралі. Останню ж він ділить на "статичну" і "динаміч­ну". Статична зорієнтована на збереження і утвердження існу­ючих суспільних інституцій. її виховна дія зосереджена на ви­робленні типових форм поведінки.

"Динамічна" мораль спрямована на творення нових етичних цінностей, джерелом яких Берґсон вважає нові релігійні течії. У них, на думку філософа, втілюється "життєвий порив" — вічний рух життя, що породжує нові соціальні форми. "Дина­мічна мораль" не може опертися на традицію. Вона базується на натхненні і вимагає внутрішнього удосконалення особи­стості. Хоча з часом вона також стає "статичною".