Після капітуляції 2 вересня 1945 p. територія Японії була оку­пована американськими військами. До 1952 р. політичне й еконо­мічне життя країни визначалося американською окупаційною владою. Головнокомандуючому союзницькими окупаційними силами були підпорядковані урядовий апарат, усі політичні інсти­тути, включаючи імператора.

У жовтні-листопаді 1945 р. було видано низку декретів, спрямо­ваних на демократизацію та демілітаризацію країни. Дозволялася діяльність політичних партій, вводилися основні громадянські сво­боди. Було проголошено загальне виборче право, прийнято закон про профспілки, який надавав право на колективні договори і страйки.

З метою демілітаризації країни всі збройні сили були демобілізо­вані, мілітаристські організації розпущено, а військові установи і таємна поліція — ліквідовано. Була проведена чистка державних установ і політичних організацій від воєнно-фашистських елементів.

В економічній сфері в жовтні 1946 р. було проведено демократичну аграрну реформу, що ліквідувала поміщицьке землеволодіння.

З´явився значний прошарок дрібних землевласників. У вересні 1946 р. були розпущені найбільші монополії (дзайбацу) — «Міцуї», «Міцубіши» та інші, а з 1947 р. заборонялося створення нових монополістичних об´єднань. Це створювало передумови для пере­будови всієї системи великого японського капіталу на більш сучас­них засадах і демократизації сфери підприємництва. У соціальній сфері було введено в 1947 р. нове трудове законодавство, що гаран­тувало 8-годинний робочий день, щорічну відпустку, охорону праці жінок і підлітків. Було проведено реформу системи освіти — вста­новлено 9-річний термін обов´язкового безплатного навчання.

З травня 1947 р. набрала чинності нова конституція Японії. Вона проголосила суверенну владу народу, але зберегла інститут імператора як «символу держави та єдності нації». Імператор навіть формально не є главою держави. Вищим законодавчим органом держави є двопалатний парламент. Палата представників обирається на 4 роки, а палата радників — на 6 років. Уряд фор­мується парламентом і відповідальний перед ним. Конституція закріплює рівність громадян перед законом, демократичні права, свободи та відмову від війни.

У внутрішній політиці головне завдання уряду полягало у від­родженні національної економіки. У 1946 р. промислове вироб­ництво становило лише 14%, а зарплата — 13% від довоєнного рівня. У країні нараховувалося близько 10 млн безробітних, пану­вала інфляція. Виходу з кризи заважав статус окупованої країни.

Міжнародна конференція в Сан-Франциско 4-8 вересня 1951 р. завершилася підписанням з Японією мирного договору та американо-японського Договору про безпеку. Згідно з договорами визначався повний суверенітет Японії в межах території, припинявся стан війни, Японія визнавала незалежність Кореї та відмовлялася від претензій на низку територій. Американські війська залишалися в Японії на невизначений термін, їм надавалось право екстериторіальності.

Встановлення національного суверенітету над внутрішньою і зовнішньою політикою та союзницькі відносини з СІЛА створю­вали додаткові сприятливі умови для економічного зростання. Уже в 1952 р. уряд С. Йосіди досягнув довоєнного рівня промисло­вого виробництва і перевершив його у сільському господарстві. З 1952 р. в Японії почалося тривале і бурхливе економічне зрос­тання, що отримало назву «економічного дива».

Упродовж 1952-1970 pp. середньорічні темпи приросту про­мислового виробництва становили 15,2% (у ФРН, Італії — 7,4%, СІЛА — 4%). Створювалися найсучасніші галузі вироб­ництва — металургія, автомобіле-, судно- та приладобудування, хімічна промисловість, електроенергетика. Японія стала світовим лідером у виробництві електро- та радіотехнічних товарів. її питома вага в економіці країн капіталістичного світу в 1970 р. ста­новила 10,1%. Щорічний приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) становив 11%, що в 2-3 рази перевищувало показники західних держав. У 1968 р. Японія за цим показником вийшла на друге місце після США. Промислові інвестиції зростали в 2,6 рази швидше, ніж у країнах Західної Європи, та в 4 рази швидше, ніж у США. Японія практично змогла обійтися без великих іноземних капіталовкладень.

«Економічному диву» сприяли традиційні ідеали та прагнення японського народу, вміло скеровані владою в русло ефективного розвитку. Успішний економічний розвиток Японії досягнутий самовідданою й організованою працею японців, випуском продук­ції найвищих світових стандартів.

Швидкому економічному зростанню допомагали і зовнішні чинники — доступ до американських кредитів і західних техноло­гічних розробок. Японія у порівнянні з іншими державами не несла істотних витрат на оборону. До 1988 р. її видатки на «сили оборони» не перевищували 1% ВВП. В окремі періоди японську промисловість суттєво підтримували воєнні замовлення США.

Розвиток японської економіки був перерваний енергетичною кризою 1974-1975 pp. Лише за 1974 р. ціни на нафту зросли в 4 рази. Багато компаній через зростання собівартості їх продукції опинилися на межі банкрутства. З метою зменшення енергосиро-винної залежності країни уряд розпочав створення наукомістсь-ких виробництв з енерго- та металозберігаючими технологіями. За обсягом капіталовкладень у сферу конкретних технологій та експериментальних досліджень Японія вийшла на друге місце (після США) у світі. Уже в середині 80-х pp. Японія швидко пере­творилася на одного з лідерів науково-технічного прогресу. За період 1973-1987 pp. промислове виробництво зросло більш як на 70%, на 17% скоротилося споживання промисловістю сировини і матеріалів.

Наприкінці 80-х pp. Японія випередила США за обсягом ВВП на душу населення, вийшла на перше місце у світі за промисловим експортом, золотовалютними запасами, стала найбільшим креди­тором у світі. Зросла її частка у багатьох видах виробництва, особ­ливо технічно складних. Почалося зростання японських інвести­цій за кордоном, у тому числі в США і Західній Європі. Японське виробництво за кордоном перевищує 20% загальнонаціонального промислового виробництва. У 90-х pp. виникли певні труднощі у розвитку внутрішнього виробництва. Після підвищення курсу єни відносно долара в Японії подорожчали товари і робоча сила, під­вищилася собівартість і знизилася конкурентоспроможність японської продукції. Активна інтеграція Японії в світову еконо­міку спричинила кризу ефективної раніше моделі економічного розвитку, але ще не вичерпала до кінця її можливості.

У політичному житті післявоєнної Японії домінувала Лібе­рально-демократична партія (ЛДП). Вона до початку 90-х pp. монопольно формувала урядові кабінети. ЛДП проголосила себе «народною партією», що прагне до «побудови держави, добро­буту». У центрі її уваги традиційно знаходилися проблеми еконо­мічного розвитку. Поряд із цим уряди намагалися відродити вій­ськову могутність Японії, переглянувши 9-у статтю Конституції. У зовнішньополітичній сфері Японія перетворилася на союзника США і не прагнула відігравати самостійної політичної ролі у сві­тових справах. У 1960 р. був укладений з США новий Договір про взаємні співробітництва та гарантії безпеки. Він закріпив за США право тримати військові сили на території Японії. У 1968 р. уряд Е. Сато проголосив політичну диктатуру «трьох без´ядерних прин­ципів»: не виробляти, не ввозити, не зберігати ядерну зброю.У роки «холодної війни» Японія дотримувалася так званої «економічної дипломатії»: перебуваючи під захистом США, всі зовнішньополі­тичні зусилля вона зосереджувала на економічному розвитку, який піднімав вплив держави у світі.

У 60-х pp. Японія розвивала відносини з країнами Східної та Південно-Східної Азії, змінюючи свій вплив у регіоні. У 70-х pp. були налагоджені стосунки з Китаєм. Почали швидко розвиватися економічні зв´язки між двома країнами. Відносини з СРСР розви­валися з великими труднощами, зумовленими проблемою «північ­них територій» — південної частини Курильських островів, що відійшли до СРСР у 1945 р. Мирний договір між державами так і не було укладено.

У 90-х pp. у політичному житті Японії відбувалося перегрупу­вання сил.У1993 р. у ЛДП відбувся розкол і партія втратила владу. У 1994 р. опозиційні сили створили Партію нового прогресу (Сен-сіто), яка мала 1/3 місць у палаті представників. Японія отримала можливість створити двопалатну систему.