Особливістю революцій в Австро-Угорщині був їх націо­нально-визвольний характер. 30 жовтня 1918 р. у Відні відбулася демонстрація робітників і солдатів з вимогою встановлення респуб­ліки. У ніч на 31 жовтня в Угорщині почалася революція, після перемоги якої був сформований революційний уряд на чолі з гра­фом Карої. 16 листопада Угорщина проголошувалася народною республікою. Підкреслювалася рівноправність націй. Утворилися перші ради, наприклад, солдатська рада столиці. По-більшовиць-кому налаштовані військовополонені, що прибули на цей час до країни, утворили Комуністичну партію Угорщини на чолі з Бела Куном. Якщо уряд М. Карої орієнтувався на союз з Антантою, то угорські комуністи — на союз із Радянською Росією.

На початку 1919 р. в умовах загострення суперечностей між революційними силами уряд М. Карої пішов у відставку. У березні 1919 р. комуністи домовилися про спільні дії з соціал-демократами й утворили коаліційний уряд — Революційну урядову Раду на чолі з соціал-демократом О. Гарбаєм. Б. Кун став міністром внутрішніх справ. Цього ж дня Угорщину проголосили Радянською республі­кою, а обидві партії об´єднались у соціалістичну партію Угорщини. Почали здійснюватися соціалістичні перетворення: націоналіза­ція шахт, великих і середніх підприємств, транспорту, торгівлі, великих земельних володінь, що перевищували 57 гектарів. Запро­ваджувався 8-годинний робочий день, загальне соціальне страху­вання, безкоштовне навчання та медичне обслуговування.

Антанта була стривожена «більшовизацією» Угорщини і в середині квітня вводить до неї румунські війська. Війська Радян­ської Росії не змогли прорватися на допомогу Угорщині. Певні успіхи угорські війська мали на півночі проти чехословацької армії. На території Словаччини, зайнятої угорською Червоною Армією, створювалися органи радянської влади. 16 червня у Пре-шові на мітингу була проголошена Словацька радянська респу­бліка й обраний Революційний виконавчий комітет, що перетво­рювався на верховний орган радянської влади. 20 червня у Кошіце був створений уряд — Словацька революційна рада на чолі з комуністом Яноушеком. У Словаччині теж почали здійснювати націоналізацію великої промисловості, торгівлі, банків, тран­спорту, поміщицьких і церковних володінь розміром більше 50 га. Земля не була поділена між селянами, а на ній створювались дер­жавні і колективні господарства.

Однак Антанта в ультимативній формі вимагала від радян­ської Угорщини відвести її війська за демаркаційну лінію, вста­новлену керівниками переможного військового блоку. У липні Угорщина виконала цю вимогу, внаслідок чого радянська Словач­чина була зайнята чехословацькими військами. Румунська армія всупереч обіцянкам Антанти продовжила наступ на Будапешт.

У результаті політичної кризи 1 серпня 1919 р.Угорська радян­ська республіка припинила своє існування. До влади прийшов соціалістичний уряд Д. Пейала. 7 серпня його змінив правоцен-тристський уряд С. Фрідріха. Нарешті, у листопаді 1919 р. влада опинилася в руках військово-диктаторського режиму адмірала М. Хорті, який ліквідував головні здобутки революції і розпочав у країні нещадний терор проти учасників революції.

Таким чином, революція в Угорщині зазнала поразки. Однак наслідком революційних потрясінь 1918-1919 pp. у колишній Австро-Угорщині став її остаточний розпад на кілька незалежних держав: Угорщину, Чехословаччину, Австрію.