Економічне становище. Перемога передової капіталістичної Півночі у Громадянській війні 1861-1865 pp. над рабовласниць­ким Півднем, ліквідація латифундій та прийняття гомстед-акта прискорила економічний розвиток. На середину 90-х pp. XIX ст. США вийшла на перше місце в світі за обсягами промислового виробництва, технічним оснащенням підприємств і продуктив­ністю праці. Підприємства СІЛА виплавляли більше чавуну, сталі, видобували більше кам´яного вугілля, ніж Великобританія, Німеччина та Франція разом узяті. Перетворенню США в світо­вого індустріального лідера сприяло освоєння багатих природних ресурсів Американського континенту, щедрі субсидії з боку дер­жави, особливо в залізничне будівництво. На початок XX ст. заліз­ниці з´єднували всі штати, а їхня сумарна довжина перевищувала аналогічний показник усіх країн Європи і становила половину світової залізничної мережі.

Інтенсивно відбувався процес концентрації виробництва та капіталу і монополізації в особливо централізованих формах. Головну роль у промисловому виробництві відіграли великі під­приємства — вони становили 2,2%, але виробляли майже поло­вину обсягу промислової продукції. Вони об´єднувалися у монопо­лії. Були засновані сталева корпорація Карнегі, електротехнічний трест «Дженерал електрік», корпорація Дж. Рокфеллера «Стан-дард Ойл» та інші. У банківській сфері наймогутнішими банками були «Нешнл сіті банк» Рокфеллера, банки Моргана, Меллона та інші. Важливу роль відіграє постійний приток європейського капіталу та іммігрантів з Європи. У США один відсоток населення зосередив у своїх руках половину національного багатства.

Дрібний та середній капітали були залучені до сфери торгівлі та послуг. Динамізм розвитку американської економіки надавала вільна конкуренція.

В аграрному секторі США капіталізм розвивався «фермер­ським» шляхом. Фермери отримали сотні мільйонів акрів земель на Заході і не були обтяжені феодальними пережитками. Рівень технічного облаштування сільського господарства був значно вищий за європейський, за виробництвом сільськогосподарської продукції США посідали перше місце в світі. Розширення кордо­нів, освоєння нових територій та приплив іммігрантів сформували широкий внутрішній ринок, що стимулював подальший еконо­мічний розвиток США.

Політичне становище. Основи державного устрою США на початку XX ст. залишались незмінними з кінця XVIII ст. коли США були першою державою, яка прийняла конституцію, що проголошувала свободу, рівність, народовладдя і на її основі утвер­джувала поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову. Президент США обирався на 4 роки, був главою уряду, виконавчої влади, призначав міністрів тощо. Законодавча влада належала Конгресу, що складався з Палати представників і Сенату. Виборче право мали лише чоловіки. США — країна політичного плюралізму, де двохпартіина система відіграла важливу роль у політичному житті країни. Найбільшими політичними партіями були Респу­бліканська (з 1854 р.) і Демократична (з 1828 p.). Республіканська партія виражала інтереси крупної промислової буржуазії та фінансистів, а Демократична — великих землевласників і буржу­азії Півдня. Принципових відмінностей між партіями вже не існу­вало, а політична боротьба точилася лише з окремих проблем внутрішньо- і зовнішньополітичного життя (ставлення до протек­ціонізму, питання про тарифи, митні збори, антимонопольне зако­нодавство і т. д.).

У кінці XIX ст. вплив трестів позначився на житті всього аме­риканського суспільства: зростали ціни, посилювалась експлуата­ція, розорялися дрібні та середні підприємства. Держава змушена була рахуватися з невдоволенням широких верств населення. У 1890 р. Конгрес прийняв антитрестівський «закон Дж. Шермана», що проголошував заборону трестів, але закон міг тлумачитися по-різному та інколи використовувався для боротьби з профспіл­ками. Початок XX ст. ознаменував початок «прогресивної ери» — проведення ряду реформ, ініціатором яких став президент Т. Рузвельт. Основна суть реформ полягала в забезпеченні ролі держави як регулятора економічних і трудових відносин між пра­цею і капіталом, що дало змогу уникнути загострення соціальних конфліктів і революції. Розпочато політику «чесного курсу», передбачено боротьбу проти монополій, арбітраж у відносинах між підприємцями і робітниками тощо. Серед прийнятих у цей час законів необхідно відзначити закон про введення державного контролю над виготовленням ліків і харчових продуктів; закон про контроль тарифів на залізницях, контроль над умовами праці на скотобійнях тощо. Низку великих ділянок землі було оголо­шено державними заповідниками, створювалися комісії по охо­роні навколишнього середовища тощо.

У 1912 р. президентом США був обраний демократ В. Вільсон, який проголосив «еру нової свободи». Головними законами його адміністрації було запровадження загальнонаціональної банків­ської системи, встановлення високого прогресивного податку на прибуток, сприяння свободі особи, вільній конкуренції, зміна порядку виборів до сенату. Якщо раніше сенатори призначалися законодавчими зібраннями сенатів, то тепер вони обиралися шля­хом народного голосування.

У зовнішній політиці США сконцентрували увагу на Латинській Америці і Далекому Сході. США оголосили свою виключну відпо­відальність за справи американських країн. У результаті війни з Іспанією до США перейшли Філіппінські острови, о. Руам, Пуерто-Рико. Куба опинилася під контролем США, хоча формально зали­шалася незалежною. На Далекому Сході США прагнули, викорис­товуючи свою економічну перевагу, витіснити конкурентів з Китаю. З цією метою вони проголосили доктрину «відкритих дверей і рів­них можливостей», що вимагала рівних прав у торгівлі для всіх західних держав. Під час російсько-японської війни США підтри­мали Японію, щоб таким чином послабити позиції Росії. Опорні методичні матеріали

І. Вищі органи влади США

II. Президенти США

1869-1877 — Улісс С Грант (республіканець)

1877-1881 — Раттерфорд Б. Хейс (республіканець)

1881-19.09.1881 (вбитий) — Джеймс А. Гарфілд (республіканець)

20.09.1881-1885 — Честер А. Артур (республіканець)

1885-1889 — Гровер Клівленд (демократ)

1889-1893 — Бенджамін Гаррісон (республіканець)

1893-1897 — Гровер Клівленд (демократ)

1897-14.09.1901 (вбитий) — Уїльям Мак-Кінлі (республіканець)

14.09.1901-1909 — Теодор Рузвельт (республіканець)

1909-1913 — Уїльям Т. Тафт (республіканець)

1913-1921 — ВудроВільсон (демократ)