1. Втрата очікування.

Позивач подає позов на вартість того; що він очікував одержати, але не одержав: він має бути поставлений у становище, в якому він перебував би, якби контракт було виконано.

2. Втрата покладання.

Вона виникає, коли позивач зазнав збитків у результаті втрати можливого контракту, який не відбувся внаслідок порушення контракту відповідачем; позивач має бути поставлений у становище, в якому він перебував би, якби контракт ніколи не укладався.

Крім того, позивач може мати право на засіб захисту права справедливості — реституцію, коли відповідач має повернути позивачу будь-які суми грошей, сплачені за контрактом. Загальне правило таке: реституцію призначають лише в разі повної відсутності зустрічного задоволення. Так, у справі Макрей проти Комісії Австалійського Союзу (1951 р.), в якій позивачеві продали неіснуючий танкер, було ухвалено рішення, що він має право на повернення грошей.

Як правило, позивач має право або на відшкодування втрати очікування, або втрати покладання, але не обох разом. Це пов´язано з тим, що для виникнення втрати очікування необхідно врахувати будь-які втрати покладання, оскільки для досягнення очікуваного необхідно здійснити витрати покладання. Однак це не завжди так.

Уявімо, наприклад, що А укладає з Б контракт про оренду концертної зали на один вечір за І тис. фунтів стерлінгів. Надруковано квитки і зроблено рекламу на 1 тис. фунтів стерлінгів. Б неправомірно розриває контракт, у результаті чого А змушений заплатити 1500 фунтів стерлінгів, щоб орендувати аналогічну концертну залу у В. А матиме право на відшкодування втрати очікування в сумі 500 фунтів стерлінгів (різниця між тим, що він очікував заплатити і що він повинен заплатити за залу) і втрати покладання на 1000 фунтів стерлінгів у зв´язку з марними витратами на квитки.

Якщо, з іншого боку, концерт має бути зовсім скасований за відсутності іншої придатної зали, сума позову А може обчислюватися так:

Тут при обчисленні втрати очікування була врахована втрата покладання.

Ось іще один приклад. Припустимо, що А продає промисловий верстат Б на умовах, що Б відповідатиме за демонтаж верстата в приміщенні А і транспортування його до свого приміщення. Вартість верстата 5 тис. фунтів стерлінгів. Вартість демонтажу та транспортування — ще 5 тис. фунтів стерлінгів. При цьому з´ясовується, що верстат не працює через прихований дефект, не виявлений при огляді його в приміщенні А. Якби верстат працював нормально, він коштував би 30 тис. фунтів стерлінгів. У нинішньому стані він нічого не вартий. Крім того, Б. міг одержати прибуток від верстата в сумі 1 тис. фунтів стерлінгів з дня його монтажу до дня, коли він, виходячи з обставин, придбав би інший на заміну. Сума позову на відшкодування збитків обчислюється в цьому випадку так:

У цьому прикладі втрата очікування переважає над втратою покладання. Однак це не завжди так. Інколи позивач укладає невигідний для себе контракт, тоді втрата покладання може переважати. Часом втрата очікування є такою мірою умоглядною, що суд може відмовитися ц розглядати. У справі Matcpeu проти Комісії Аесталій-ського Союзу (див. вище) відповідачі продали позивачам танкер за 285 фунтів стерлінгів. Насправді танкер взагалі не існував. Однак, перш ніж з´ясувати це, позивачі витратили близько 3 тис. фунтів стерлінгів на організацію рятівної експедиції. Подаючи позов на відшкодування втрати очікування, вони заявили, що танкер з його вмістом коштував би 300 тис. фунтів стерлінгів. При цьому вони виходили із середнього розміру танкера. Позов було відхилено на тій підставі, що він є занадто умоглядним. Натомість позивачам було присуджено відшкодування втрати покладання плюс реституцію ціни танкера.

16.3.1. Втрата очікування

Ми розглянемо дві протилежні ситуації. Перша — продавець товарів чи послуг не виконує своїх зобов´язань; друга — свої зобов´язання не виконує покупець.

Продавець не виконує зобов´язання

Втрата очікування може трапитися, коли А пообіцяв продати товари Б, але в день, намічений для їх доставки, відмовляється це зробити. У цьому разі, як передбачає стаття 51 Закону про продаж товарів 1979 p., покупець має право на відшкодування збитків у сумі, що дорівнює різниці між ціною контракту і ринковою ціною, що переважає на день доставки.

Приклад: А погоджується продати Б 100 центнерів картоплі по 5 фунтів стерлінгів за центнер. У день, намічений для доставки, ціна на картоплю становить 7 фунтів стерлінгів за центнер. Б має право на відшкодування збитків у сумі по 2 фунти стерлінгів за центнер.

За відсутності ринку суд має визначити ціну на товар. Це може бути ціна, яку Б мусив витратити на придбання обумовлених у контракті товарів. Так, якби в наведеному вище прикладі ринку картоплі не було, але Б міг би показати, що він повинен заплатити по 8 фунтів стерлінгів за центнер, щоб придбати обумовлені в контракті товари в іншому місці, він мав би право на відшкодування збитків у сумі по 3 фунти стерлінгів за центнер. Цей принцип з відповідними змінами має загальне застосування і може застосовуватися також до предметів, які не є товарами.

Наприклад: А укладає угоду з Б про оренду автобуса для подорожі до Італії. Вартість оренди має бути 2 тис. фунтів стерлінгів. Б відмовляється виконувати своє зобов´язання. А змушений заплатити 3 тис. фунтів стерлінгів, щоб дістати придатний автобус. А має право на відшкодування збитків у сумі 1 тис. фунтів стерлінгів.

Покупець, який уклав вигідну для себе угоду і якого підвели, має в принципі право вимагати відшкодування прибутку, який він мав би від угоди, за умови, що причинно-наслідковий зв´язок не є занадто віддаленим (про "віддаленість" див. нижче). Однак такі збитки мають чітко обґрунтовуватися й у разі, якщо прибуток є взагалі умоглядним, позивач може бути обмежений відшкодуванням "втрати покладання", якої він зазнав.

16.3.2. Покупець не виконує зобов´язання

У протилежному випадку, якщо покупець відмовляється прийняти доставлені товари, мірою збитків prima facie є різниця між ціною контракту та ринковою ціною на день доставки. Однак за відсутності ринку суд може так само прийняти за показник ринкової ціни свідчення про те, за якою ціною товари можна було б перепродати. Знову-таки, цей принцип має загальне застосування і з відповідними змінами може застосовуватися не лише до товарів.

У певних випадках продавець, якого підвели, має право подавати позов на відшкодування втрати прибутку, очікуваного в результаті контракту. У справі Томпсон проти Робінсона (1955 р.) відповідачі уклали письмовий контракт про придбання у позивачів автомобіля "стандард-вангард". Потім відповідачі неправомірно розірвали контракт. Згодом відповідачі повернули автомобіль постачальникам, які не зажадали жодної компенсації. Позивачі подали позов на відповідачів за порушення контракту, вимагаючи відшкодування втрати прибутків на 61 фунт стерлінгів. Рішення: позивачі мають право вимагати від відповідачів відшкодування втрати ними прибутку на тій підставі, що пропозиція автомобілів "стандард-вангард" перевищує попит; позивачі, по суті, втратили продаж через дії відповідачів.

Може видатися, однак, що якщо попит перевищує пропозицію, позивач не має право на присудження йому суми відшкодування втрати прибутку, бо можливості прибутку обмежені кількістю машин, які він може отримати. У справі Чартер проти Саллівана (1957 р.) позивачі — дилери з продажу автомобілів домовилися про продаж машини "хіллман-мінкс" відповідачу. Відповідач неправомірно розірвав контракт, і позивач через кілька днів перепродав машину іншому клієнту за ціною, яку мав заплатити відповідач. Позивач подав позов за порушення контракту, вимагаючи відшкодування збитків на суму 97 фунтів стерлінгів 15 шилінгів. Однак агент з продажу позивача дав свідчення, що вони могли продати всі автомобілі "хіллман-мінкс", які могли дістати. Таким чином, заява про те, що вони втратили прибуток через відмову відповідача взяти машину, не відповідала дійсності. Якщо позивачі могли продати кожну машину "хіллман-мінкс", яку могли дістати, то звідси випливало, що вони могли продати таку саму кількість машин і одержати такий самий фіксований прибуток, як і в разі виконання відповідачем його обіцянки. Тож позивачам була присуджена номінальна сума відшкодування збитків — 2 фунти стерлінгів.

У разі порушення контракту про продаж специфічних товарів, коли товари потім перепродаються в іншому місці за ціною, що дорівнює або більша від початкової ціни контракту, продавець не матиме права на задоволення його позову про втрату прибутку. У справі "Лазенбі Гереджес" проти Райта (1976 р.) компанія Л. придбала старий BMW за 1325 фунтів стерлінгів. Р. дав письмову згоду придбати його за 1670 фунтів стерлінгів, але до того, як йому доставили автомобіль, він передумав і відмовився завершувати купівлю. Через шість тижнів після цього компанія Л. продала машину іншій особі за 1770 фунтів стерлінгів. Потім вони подали позов на Р. за порушення контракту, вимагаючи відшкодування втрати прибутку в сумі 345 фунтів стерлінгів. Рішення Апеляційного суду: компанія Л. не зазнала жодних втрат, бо вона одержала вищу ціну за автомобіль, ніж передбачалося попереднім контрактом. Суд відмовився взяти до відома той аргумент, що, якби Р. придбав BMW, як було домовлено, то компанія Л. могла б продати тому покупцеві іншу машину.

16.3.3. Втрата покладання

Це втрата, якої сторона контракту зазнає, покладаючись на обіцянку другої сторони.

Як ми бачили, обчислення втрати очікування часто передбачає вирахування втрати покладання. Коли це має місце, то, оскільки сторона не може вимагати відшкодування однієї і тієї самої втрати двічі, вона має вибрати, на що претендуватиме: на відшкодування втрати очікування чи втрати покладання. У справі "Англіа Телевіжн" проти Ріда (1972 р.) було найнято актора для виконання ролі в телевізійному фільмі. Через недотримання Рідом контракту від зйомок фільму довелося відмовитися. Позивач порушив справу, вимагаючи відшкодування суми, витраченої марно через порушення відповідачем контракту. Без сумніву, телекомпанія обрала саме такий позов, а не позов про втрату прибутків, бо такий позов був би умоглядним.

Примітка: справа "Англіа Телевіжн" започаткувала суперечливий принцип, за яким у відповідних випадках може дозволятися відшкодування марних витрат, здійснених до укладення контракту. Хоч не можна сказати, що телевізійна компанія зазнала втрат, покладаючись на контракт (оскільки його на той час ще не було), вона могла твердити, що контракт був причиною марних витрат, бо якби Рід не погодився виконати роль у цьому фільмі, то компанія мала б час, щоб найняти іншого актора, перш ніж настане час запуску фільму у виробництво.

Іще один приклад надто умоглядної втрати очікування можна знайти у справі "СіСі-Сі Філмс" проти "Імпект Квадрант Філмс" (1985 p.). Компанія-позивач мала домовленість із компанією-відповідачем про дистрибуцію її фільму в Європі. Виконуючи цю домовленість, відповідач з дотриманням усіх формальностей доставив три фільми позивачу до Лондона. Позивач повернув їх назад і попросив надіслати рекомендованою поштою і застрахованими до Мюнхена. Відповідачі відправили їх звичайною поштою, і вони загубилися. Позивачі порушили справу, вимагаючи відшкодування лише втрати покладання. Очевидно, вони гадали, що претензія на відшкодування втрати прибутків здавалася б умоглядною.

Примітка: однак певний елемент умоглядності у квантифікації збитків не означає неможливості присудження відшкодування збитків. У справі Чаплін проти Хікса (1911 р.) театральний менеджер мав домовленість із позивачкою, що якщо вона відвідає співбесіду разом із 49 іншими акторами, то він вибере 12 із 50 і запропонує їм роботу. З якихось причин він не запросив позивачку на співбесіду. Вона порушила справу, вимагаючи відшкодування. Він заперечив, що навіть якби вона прийшла на співбесіду, то однаково мала б лише один шанс до чотирьох бути вибраною. Тим не менше, суд присудив їй відшкодування збитків у сумі 100 фунтів стерлінгів.