У договірному праві раз у раз виникає проблема, пов´язана із ситуаціями, в яких шахрай обманом спонукає до укладання контракту, за яким отримує власність, а потім продає її безвинній третій стороні.

Якщо шахрай обманом домігся контракту, діє правило, що контракт між ним і початковим продавцем може бути заперечений на підставі обману шахрая. Термін "може бути заперечений" означає, що контракт є дійсним, поки безвинна сторона не розірве його. Початковий власник товарів потім порушує справу, вимагаючи відшкодування збитків за умисне введення в оману (тобто делікт обману) і, за умови, що не було зроблено кроків для розірвання контракту, він матиме право подати позов з вимогою розірвання контракту проти сторони, яка вдалася до шахрайства.

Щойно безвинний продавець виявляє шахрайство, він, як правило, здійснює кроки, щоб уникнути виконання контракту. Він може це зробити, поінформувавши шахрая про свої наміри. Однак, якщо (а таке часто трапляється) шахрай переховується, то вистачить будь-яких здійснимих кроків до розірвання контракту, найчастіше це виражається в інформуванні поліції про шахрайство і зверненні до неї з проханням повернути власність, передану на підставі контракту (див. справу "Каренд Юніверсал Файненс" проти Калдвелла (1963 p.), коротко викладену в розд. 10 "Введення в оману"). Безвинний продавець матиме тоді право на відновлення власності на товари.