§ 2. Суб´єкти виконання зобов´язань
Суб´єктами виконання зобов´язань є сторони - кредитор і боржник.
Зобов´язання повинно бути виконане боржником кредиторові, якщо інше не передбачено договором між сторонами або не випливає із суті зобов´язання.
В окремих випадках характер і якість виконання певних зобов´язань залежить від особистих властивостей боржника.
В деяких випадках особисте виконання зобов´язання безпосередньо випливає із вимог закону. Так, повірений за договором доручення повинен виконати дане йому доручення особисто. Він може передати виконання доручення іншій особі, якщо це передбачено договором або якщо повіреного до цього змусили обставинами з метою охорони інтересів довірителя.
За таких обставин неодмінною умовою належного виконання зобов´язання визнається виконання його особисто боржником.
Це правило застосовується в таких випадках:
1) коли це передбачено законом;
2) якщо це встановлено угодою сторін;
3) випливає із самої суті зобов´язання.
За загальним правилом виконання зобов´язання особисто боржником не впливає ні на характер, ні на якість виконання зобов´язання. Для кредитора не має значення отримує він гроші або інше майно безпосередньо від боржника чи від будь-якої іншої особи, яка діє за його дорученням.
Саме на такі випадки і розрахований інститут передоручення виконання зобов´язання третій особі. Боржник може покласти виконання обов´язку, який лежить на ньому, на третю особу (передоручення зобов´язання), а кредитор має право доручити третій особі право прийняти виконання (переадресування виконання). Але цей інститут може застосовуватись лише в таких випадках:
1) якщо таке переадресування або передоручення безпосередньо передбачено існуючими правилами;
2) якщо третя особа адміністративно підпорядкована тій стороні, яка застосовує покладення своїх обов´язків або передачу своїх прав на третю особу;
3) якщо третя особа пов´язана з однією із сторін відповідного зобов´язання договором.
Від передоручення і переадресування слід відрізняти заміну осіб у зобов´язанні.
Якщо при передорученні боржник залишається суб´єктом зобов´язання і відповідно несе відповідальність за дії призначеного ним виконавця при переадресуванні виконання, кредитор також залишається суб´єктом виконання, і тому призначена ним третя особа претензій до боржника пред´явити не може.
Заміна осіб у зобов´язанні пов´язана з тим, що попередні учасники зобов´язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов´язки переходять до суб´єктів, які їх замінюють.
Заміна осіб у зобов´язанні може відбуватися у формі заміни кредитора чи заміни боржника.
Заміна кредитора - це уступка кредитором свого права вимоги за зобов´язанням іншій особі (цесія).
Кредитор, який поступається своїм правом вимоги за зобов´язанням третій особі, називається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїм правом вимоги за зобов´язанням, -цесіонером. Для цесії (уступка вимоги) необхідною є угода між старим і новим кредитором, тобто між цедентом і цесіонером. Згоди боржника на здійснення цесії не потрібно, оскільки вона, як правило, ніякою мірою не погіршує його становище.
Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала це-дентові. Для цесіонера зберігають силу всі засоби забезпечення зобов´язання (застава, завдаток, порука тощо).
Якщо боржник ухиляється від виконання, то тільки до нього і може бути пред´явлена вимога з боку цесіонера. Однак при уступ-ці вимоги щодо фактично недійсного, неіснуючого зобов´язання перед цесіонарієм відповідатиме цедент, тобто попередній кредитор.
За загальними правилами цесія може застосовуватися у будь-яких зобов´язаннях, винятки встановлені лише для вимог, уступка яких суперечить закону, договору, який може виключати уступку будь-якої вимоги або якщо вимога пов´язана безпосередньо з особою кредитора.
Нині у зв´язку з активним запровадженням ринкових принципів господарювання інститут цесії значно поширився у підприємницьких відносинах.
|
:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право