Неможливість не обов´язково означає фізичну неспроможність виконання контракту. Натомість вона означає, що контракт, у тому вигляді як він буде виконаний, радикально відрізнятиметься від того, яким він уявлявся в момент укладення.

Неможливість може вплинути на контракт в одній з трьох ситуацій:

1) неможливість може виникнути до того, як контракт укладено;

2) вона може виникнути після того, як було зроблено пропозицію, але до того, як її було прийнято;

3) вона може виникнути після укладення контракту.

Деякі, але не всі, автори посібників розглядають першу ситуацію як "спільну помилку". Друга ситуація трапляється дуже рідко,, вона зафіксована лише в одній справі з-поміж включених до збірок судових рішень. Через це, коли в юридичній літературі аналізують питання неможливості, її часто не беруть до уваги: цю ситуацію трактують як проблему, пов´язану з пропозицією та її прийняттям. Третя ситуація, як правило, розглядається під заголовком "фрустрація"1.

Автори посібників і деякі судді визнають зв´язок між спільною помилкою і фрустрацією, вважаючи їх різними сторонами однієї медалі. А коли так, то, здається, немає причин, чому принципи, що стосуються обох цих концепцій, не можна привести у відповідність. Складність, що виникає при спробах узгодження між собою цих двох концепцій на сучасному етапі розвитку права, полягає в тому, що кожна з них розвивалася окремо. Тому, наприклад, є норма статутного права стосовно фінансових наслідків, які мають настати в разі фрустрації контракту. У випадку спільної помилки такої норми немає. Натомість там, де відбувався паралельний розвиток — у праві справедливості — є норма, що контракт, на який вплинула спільна помилка, може бути анульований (тобто скасований) на будь-яких умовах, які, на думку суду, є доцільними, або взагалі беззастережно. Аналогію між трактуванням у праві справедливості спільної помилки та трактуванням фінансових наслідків фрустрації в Законі про юридичну реформу (контракти, що зазнали фрустрації) 1943 p., не слід проводити занадто далеко, оскільки загальне право в разі спільної помилки дозволяє судам ставити умови, що виходять за рамки фінансових зобов´язань сторін, тоді як Закон 1943 р. дозволяє судам лише скоригувати фінансові наслідки. Так, у справі Г ріст проти Бейліу яка. є прецедентом стосовно спільної помилки, суд анулював контракт про продаж будинку, на визначення ціни якого вплинула спільна помилка, але на умовах отримання покупцем права укласти новий контракт на купівлю цього будинку за належну ціну. Такі умови не можна ставити в разі фрустрації контракту. Нижче ми розглянемо ситуації "неможливості" по черзі.