Доктрина обмеження свободи підприємницької діяльності, хоча вирішення проблеми недобросовісних контрактів і не є основною її метою, подеколи в особливих випадках застосовувалася для подолання негативних наслідків контрактів, які суди визнавали за несправедливі.

У справі Шредер проти Маколея (1974 р.) автор пісень, що подавав надії, але не був іще відомим, підписав із ПІ. контракт, який передбачав, що протягом п´яти років він працюватиме тільки на ПІ. Згідно з ним М. передавав Ш. авторські права на всі свої твори протягом дії контракту. Однак Ш. не був зв´язаний зобов´язанням публікувати будь-які товари М., а отже, якщо гарний матеріал не був опублікований, М. не міг повернути собі авторські права на нього і відправити іншому видавцеві. Передбачалося, що якщо гонорар М. за контрактом перевищить 5 тис. фунтів стерлінгів, то контракт автоматично продовжується ще на п´ять років. Ш. міг припинити дію контракту, попередивши М. про такий намір за місяць, але М. не мав права припинити дію контракту. В суді М. висунув аргумент, що ця угода є такою, що може бути анульованою, оскільки контракт надмірно обмежує свободу торгівлі. Суд прийняв цей аргумент. Лорд Вілбрефорс зауважив:

"Будь-який контракт, який передбачає, що особа зобов´язується працювати тільки на іншу особу протягом певного періоду, неодмінно передбачає значне обмеження на даний період права цієї особи, передбаченого загальним правом, займатися іншими видами діяльності, які вона обере в найкращий, на її погляд, спосіб. Як правило доктрина обмеження свободи торгівлі до таких обмежень не застосовується: вони не потребують обґрунтування. Але якщо договірні обмеження видаються збитковими або такими, що можуть бути приведені в дію примусово в деспотичний спосіб, то вони потребують мотивації для примусового приведення в дію".