У цілій низці законів запроваджено механізм, що дає змогу клієнту змінити своє рішення після укладання угоди, якщо вона належить до певного типу угод, для яких передбачено таку можливість. Найяскравішими прикладами таких угод є довгострокові контракти страхування та контракти про споживчий кредит.

Законом про страхові компанії 1982 р. передбачено, що страхувальник повинен надіслати застрахованій особі встановлене законом оповіщення про те, що вона має право скасувати договір. Застрахована особа (тобто клієнт) має право скасувати договір протягом 10 днів після одержання згаданого оповіщення або до кінця першого дня, в який, як їй відомо, контракт набрав чинності, чи коли було зроблено перший або єдиний страховий внесок (залежно від того, яка з цих подій настала пізніше). Якщо той, хто робить пропозицію, скасовує її, то це означає або відкликання пропозиції або анулювання договору. Якщо страховий внесок на той час уже було сплачено, то страхова компанія має його повернути.

Стаття 67 Закону про споживчий кредит передбачає, що досягнута на підставі усних заяв боржника домовленість про споживчий кредит, підписана поза межами робочих приміщень, може бути скасована, якщо її забезпеченням не є земля. Це положення було передбачене в законі після напливу скарг на те, що торговельні агенти шляхом великого тиску змушують людей, коли вони самі вдома, підписувати кредитні угоди на товари, які їм насправді не потрібні (особливу активність виявляли продавці енциклопедій). Після того, як агент виходив, вони жалкували про підписання договір, але чинний на той час закон не давав змоги будь-що змінити після підписання договору. Тепер вони мають право скасувати договір протягом п´яти днів після одержання, як встановлено законом, примірника не-оформленої угоди. Цей пільговий час нерідко називають "періодом обмірковування".