Єдиний комерційний кодекс Сполучених Штатів передбачає модель, яка показує, як можна зробити застосування несправедливих умов предметом контролю. Кодекс наділяє суд широкими повноваженнями, які він може використовувати для боротьби з "недобросовісними" контрактами. "Недобросовісний" означає "такий, що суперечить совісті".

Пункт 2-302 Єдиного комерційного кодексу США передбачає: "1) Якщо суд, розглядаючи питання права, встановлює, що контракт або будь-яка умова контракту була недобросовісною в момент його укладення, суд може відмовитися від наказу примусово виконувати контракт, або може наказати виконати інші положення контракту, за винятком недобросовісної умови, або може так обмежити застосування будь-якої недобросовісної умови, щоб уникнути недобросовісного результату". Сфера застосування Комерційного кодексу дуже широка. Так, він застосовувався для коригування ціни, передбаченої в контракті, якщо товари були продані за ціною, що приблизно в 2,5 раза перевищує нормальну роздрібну ціну (див* справу Токер проти Вестермана (1970 р.)). У цій справі "недобросовісний контракт" був визначений як: "... контракт, який жодна людина при доброму розумі й не будучи в омані не запропонувала б, з одного боку, і на який жодна чесна і справедлива людина не погодилася б, з іншого боку... Встановлено, що нерівність має бути такою сильною, значною і явною, що неможливо було б, щоб людина при доброму розумі, якій розповіли про неї, не вигукнула, що це несправедливо".

Кодекс застосовувався, як у згаданій вище справі Токера, в разі неадекватності зустрічного задоволення. В англійському праві неадекватність зустрічного задоволення ніколи не була підставою (за відсутності певних факторів, які роблять контракт недійсним, зокрема введення в оману, примус чи зловживання впливом) для втручання в контракт між сторонами. Якщо особа уклала невигідний контракт, це її біда.

Доктрина "недобросовісного контракту" була застосована і в ситуації, в якій "малоосвічена" особа — орендар бензоколонки — підписала контракт з дуже обтяжливою умовою про відшкодування збитків, підготовлений юристами нафтової компанії. Суд ухвалив рішення, що орендар не є зв´язаним своїм підписом (справа Вівер проти "Амерікен Ойл Ко"). За англійським правом він зв´язаний своїм підписом, якщо лише документ не вводив його в оману. (Стаття 4 Закону про несправедливі умови контрактів (ЗНУК) 1977 p., яка передбачає, що умови про відшкодування збитків мають задовольняти вимогу виправданості, але це поширюється лише на випадки, коли стороною, яка зазнала шкоди, є споживач.) Таким чином, за англійським правом Вівер був би зв´язаним контрактом, який він підписав. (Див., напр., наведену нижче справу Лестрендж проти Грокоба.)