Якщо особа, покладаючись на обіцянку власника землі про набуття нею певних прав стосовно цієї землі, діятиме відповідно до цієї обіцянки, суд може зобов´язати того, хто дав обіцянку, виконати її, навіть якщо той, кому дана обіцянка, не надав жодного зустрічного задоволення. Цей принцип дуже схожий на принцип позбавлення права заперечення на підставі даної обіцянки, з тією істотною різницею (хоч лорд-суддя Салмон, розглядаючи справу Кребб проти ради округу Арун, піддав сумніву правомірність протиставлення позбавлення права заперечення на підставі даної обіцянки та позбавлення права заперечення на основі права власності), що той, кому дана обіцянка, може використати позбавлення права заперечення як підставу до дій.

У багатьох справах траплялося, що той, кому була дана обіцянка, покладаючись на обіцянку, встигав витратити гроші на землю, але згаданий принцип застосовується не лише в таких випадках, а й тоді, коли особа, покладаючись на обіцянку, робить щось інше.

Кребб проти ради округу Арун (1976 р.)

К. мав ділянку землі, єдиний доступ до якої забезпечувався правом проходу через землю, що належала раді округу Арун. На всій території земельної ділянки було лише одне місце доступу до неї. К.

хотів розділити ділянку на дві частини і продати її. Складність полягала в тому, що в цьому випадку доступ був би лише до однієї з двох частин ділянки. Тому він домовився з окружною радою, що йому нададуть право проходу через землю ради, яке забезпечувало б доступ і до другої частини ділянки. Рада зробила спробу порушити свою обіцянку. Тоді К. подав на неї позов. Рішення: обіцянка ради в поєднанні з тим фактом, що вони встановили ворота у двох пунктах доступу, спричинила ситуацію позбавлення права заперечення на основі права власності на користь К. Раді було заборонено порушувати свою обіцянку.