На перший погляд здається, що в цьому правилі щось не гаразд із термінами. Для більшості нефахівців "достатній" означає те саме, що й "адекватний". Однак правило має сенс, бо означає, що хоча зустрічне задоволення має бути достатнім, щоб підтримувати контракт (тобто воно повинно мати певну цінність з погляду права), воно не обов´язково має бути адекватним у тому сенсі, щоб бути такої самої цінності, як і зустрічне задоволення іншої сторони.

Томас проти Томаса (1842 p.)

Позивач — вдова, а відповідач — виконавець духівниці померлого судді Томаса. Відповідач уклав угоду з позивачем, за якою відповідач має передати позивачеві довічне право володіння колишнім подружнім будинком на період, доки вона залишатиметься вдовою і не вийде заміж, за умов виплати нею 1 фунта стерлінгів щорічно за оренду землі й обіцянки утримувати будинок у доброму стані, щоб можна було його здавати в найом. Підставою для такої угоди було бажання покійного судді Томаса. Позивач стверджував, що відповідач не виконав своєї частини угоди. Відповідач доводив, що його обіцянка не мала жодного зустрічного задоволення. Рішення: попри те, що бажання небіжчика не дорівнює зустрічному задоволенню, обіцянка вдови платити 1 фунт стерлінгів щорічно і підтримувати приміщення в доброму стані є достатнім зустрічним задоволенням.

Таким чином, по суті, добродійна обіцянка (тобто рівноцінна подарунку) може бути забезпечена правовою санкцією за умови, що той, хто пообіцяв, надав номінальне зустрічне задоволення, яке суд готовий вважати за достатнє. Перчинка (див. вище цитату лорда Рейда) традиційно використовувалась як номінальне зустрічне задоволення. Зауважте, однак, що при процедурі банкрутства будь-який контракт про продаж майна за неправомірно низьку ціну підлягає анулюванню.