У такому разі судову справу переважно порушує та сторона, для якої виконання контракту пов´язане з певними незручностями і яка прагне його уникнути. Інколи умови контракту такою мірою невизначені, що суди не в змозі привести його у виконання. В інших випадках суд спроможний знайти спосіб вирішити невизначеність, а відтак — і виконати контракт.

"Скеммелл" проти Оустона (1941 р.)

О. хотів придбати новий фургон для свого бізнесу перевезення меблів. Після переговорів з компанією С, з яких О. зробив висновок, що є можливість придбати фургон на виплат і він може продати їм свій старий фургон на умовах зустрічної торгівлі, О. надіслав письмове замовлення, в якому зазначалося: "Це замовлення зроблено за умови, що решту купівельної ціни можна буде вносити частинами протягом дворічного терміну". Компанія С. підготувала новий фургон і домовилася з фінансовою компанію про надання кредиту при продажу на виплат. Згодом компанія С, очевидно, передумала брати старий фургон О. на умовах зустрічного продажу, бо вони були незадоволені його технічним станом, і попросили його продати цей фургон їм приватно. О. подав позов про порушення контракту. Палата лордів ухвалила рішення, що аргумент С. про те, що контракт не є укладеним, доки не будуть узгоджені умови покупки на виплат, є слушним. Було багато свідчень того, що умови придбання на виплат дуже різноманітні, і жодних свідчень того, на які з них сторони могли б пристати.

Аналогічно, якщо пропозиція висловлена "за умови дотримання контракту"1, то тут немає фактичної пропозиції, оскільки пропозиція вважається невизначеною у своїх умовах (хоч кращою підставою для заперечення існування контракту може в цьому разі бути твердження, що не було наміру робити пропозицію, а отже, не було твердої пропозиції, яку можна було б прийняти).

Зняття невизначеності

Суди встановили, що коли є підстави вважати, що сторони мають намір укласти контракт, вони робитимуть усе необхідне, щоб здійснити свій намір. Це мало місце в таких справах.

А. Коли раніше сторони вже мали одна з одною справи, на які можна послатися для з´ясування невизначених умов

"Хіллас енд Ко" проти "Аркос" (1932 р.)

Компанія X. погодилася придбати в компанії А. "22 000 м3 стандартних лісоматеріалів з м´яких порід дерева підходящої специфікації протягом сезону 1930 р. " Контракт містив опціон придбання 100 000 м3 стандартних лісоматеріалів у 1931 р. З укладенням угоди 1930 р. не виникло жодних труднощів, але коли компанія X. зробила кроки для здійснення свого опціону на 1931 p., компанія А. заявила, що контракт був надто невизначеним, оскільки в ньому не було зазначено жодних деталей щодо типу чи розміру лісоматеріалу або способу доставки. Однак Палата лордів ухвалила, що оскільки не було жодних проблем при виконанні контракту на 1930 p., немає підстав для невиконання контракту на 1931 р.

Б. Коли в самому контракті передбачено засоби для розв´язання невизначеності у вигляді арбітражної умови

Фолі проти "Класік Коучес" (1934 р.)

Ф., який мав станцію технічного обслуговування, погодився продати автобусній компанії певну ділянку землі за умови, що вона купуватиме в нього пальне. Контракт на продаж землі передбачав умову, що відповідачі мають укласти ще одиин контракт про придбання у позивача пального, необхідного для їхнього автобусного бізнесу. Обидва контракти було укладено, причому контракт про пальне зазначався як додатковий до контракту про землю. Контракт про продаж пального передбачав, що автобусна компанія купуватиме пальне у Ф. "за ціною, про яку сторони мають домовлятися письмово в міру потреби". Інша умова контракту передбачала, що спори, які виникатимуть при його виконанні, мають вирішуватися через арбітраж. Через три роки автобусна компанія виявила, що в іншому місці вона може купувати пальне за вигіднішу ціну, і написала Ф. листа про розірвання контракту. Рішення: попри те, що сторони не змогли домовитися про ціну на пальне, контракт передбачав засіб, за допомогою якого можна було вирішити будь-який спір, тобто передачу справи до арбітражу. Таким чином, у самому контракті було передбачено засіб, за допомогою якого можна було зробити визначеною умову, яка здається невизначеною. Суд намагався визначити відмінність цієї справи від справи Мей і Батчер проти Держави (див. нижче), і цілком очевидно, що при винесенні рішення про те, що у справі Фолі контракт мав місце, на суд вплинули такі факти: а) що сторони були в змозі діяти на основі контракту протягом трьох років (див. и Хіллас" проти "Аркос"); б) що контракт продажу землі залежав від укладення контракту про пальне, тобто якби не було останнього, позивач не погодився б на продаж свої землі.

Можна вважати, що коли контракт лише "підлягає виконанню (в майбутньому)" (тобто ще не виконаний), то контракт з невизначеною ціною буде недійсним на підставі невизначеності. Звідси випливає, що контракт, який передбачає арбітраж, не буде чинним, оскільки сторони не можуть використовувати умови недійсного контракту для того, щоб зробити його дійсним. Можна також стверджувати, що положення статті 8 Закону про продаж товарів, яка передбачає, що, коли в контракті не зафіксовано ціну, то необхідно, щоб була виплачена виправдана ціна (аналогічне положення передбачено і стосовно послуг у Законі про поставку товарів і надання послуг 1982 р.), не поширюється на випадки контрактів, що підлягають виконанню (в майбутньому). Це правило було встановлене прецедентним правом і, як здається, не відповідає формулюванню ст. 8 Закону, яка не розмежовує зобов´язання виконані й ті, що підлягають виконанню.

Мей і Батчер проти Держави

М. і Б. заявили, що уклали контракт про купівлю певного наметного спорядження. Умови контракту, який вони буцімто уклали, мали бути такими:

3. Ціна чи ціни, які мають бути сплачені, і дата чи дати, коли покупці мають внести платіж Комісії за старе наметне спорядження, повинні узгоджуватися час від часу між Комісією та покупцями, коли певні обсяги наметного порядження з´являтимуться в розпорядженні Комісії і пропонуватимуться нею покупцям.

10. Погоджено, що всі спори, котрі стосуються контракту і випливають з нього, будуть передаватися на розгляд арбітражу, відповідно до положень Закону про арбітраж 1889 р.

Палата лордів ухвалила рішення, що контракт не мав місця. Умова про арбітраж мала стосуватися справ, які виникають з контракту, але, на думку Палати лордів, доки ціна не встановлена, то немає й контракту, а отже, немає нічого, до чого можна було б застосувати умову про арбітраж.

Постало також питання про те, яку статтю (восьму чи дев´яту) Закону про продаж товарів 1893 р. (який було поновлено Законом про товари 1979 р.) слід застосовувати для перетворення невизначених умови на визначені, коли йдеться про ціну. Якщо коротко, стаття 8 передбачає, що при продажу товарів ціна може бути: 1) зафіксована в контракті; 2) залишена для визначення у спосіб, який обумовлено в контракті; 3) визначена в ході ведення справ між сторонами. Якщо жоден із цих варіантів не виконано, покупець має одержати товар за виправдану ціну. Стаття 9 встановлює, що, якщо контракт передбачає визначення ціни третьою стороною, а третя сторона цього не зробила, то контракт є недійсний. Лорд Бакмастер дотримувався думки, що положення про те, що сторони мають домовитися в майбутньому, аналогічне тому, що передбачає можливість встановлення ціни третьою стороною. Оскільки сторони не змогли домовитися про ціну, контракт не був складений. Віконт Данедін вказав, що положення статті 8 Закону про продаж товарів про "виправдану ціну" поширюється лише на ті випадки, коли сторони нічого не зазначили стосовно ціни у своєму контракті. Далі він зазначив, що, в даному випадку сторони згадали про ціну, оскільки вони домовилися, що ціна має бути узгоджена двома сторонами. Через це положення про "виправдану ціну" не поширюється на цей випадок, а отже, контракту не було. Лорд Кліфський Воррінгтон приєднався до цього аргументу.

В. Якщо для подолання невизначеності можна застосувати виражену в неявній формі умову статуту

Так, стаття 8 Закону про продаж товарів 1979 р. може застосовуватися для подолання невизначеності в контрактах про продаж товарів, коли йдеться про ціну, яку має заплатити покупець.

Г. Якщо для подолання невизначеності можна застосувати виражені в неявній формі рішення судів або положення загального права

Окремі умови контрактів набули усталеності в загальному праві, оскільки постійно беруться до уваги при певних типах контрактів: наприклад, у контрактах про наймання робочої сили є умова, яка сама собою мається на увазі, що працівник виконуватиме свої обов´язки на належному кваліфікаційному рівні та з відповідною старанністю. Інколи суд може бути переконаним, що в конкретному контракті мається на увазі та чи інша умова. Але це буде лише в разі, якщо відсутня умова була б включена до контракту сторонами, якби вони про неї згадали. Таким чином, трактуючи умову як таку, що мається на увазі, суд практично втілює в життя наміри сторін. Крім випадків, коли йдеться про контракти найму (які є самі собі закон) суд вважатиме умову, що мається на увазі, включеною до контракту лише в тих випадках, коли така умова необхідна для надання контрактові сили, потрібної для ефективного бізнесу, тобто, є чимось, що має відбуватися без слів. Недостатньо просто показати, що доцільно припустити існування такої умови як такої, що мається на увазі.

"Муркок" (1889 р.)

Відповідачі мали пристань і погодилися, щоб позивач-судновлас-ник розвантажував своє судно на їхньому молі, який видавався в річку Темза. Обидві сторони розуміли, що в період відливу судно торкатиметься дна річки. Судно зазнало пошкодження, коли стояло на підводному гребені з твердої породи в час відливу. Позивачі порушили справу, звинувативши відповідачів у спричиненні пошкодження. Відповідачі заявили, що в контракті не передбачено умови, що швартування буде безпечним. Рішення: у контракті мала місце умова, що малася на увазі, що швартування буде безпечним. Така неявно виражена умова була необхідною для набуття трансакцією сили, потрібної для ефективного бізнесу.

Докладніше ми розглянемо питання про умови, що маються на увазі, нижче, у розд. 7.

Д. Якщо умова випливає з місцевих звичаїв або ділових традицій

Більшість місцевих або ділових звичаїв зараз стали надбанням загального права, тож на практиці вони навряд чи можуть слугувати джерелом для умови, що мається на увазі.