Перше питання, яке треба розглянути, вирішуючи, чи є контракт, "Чи була пропозиція?". Якщо пропозиція була зроблена, то вона може бути прийнята і, отже, перетворена на контракт, незважаючи на те, що особа, яка зробила пропозицію (оферент) згодом передумала і вже не хоче його укладати. (Хоч, як ми побачимо далі, у випадку, якщо оферент, передумавши, повідомив особу, якій була зроблена пропозиція (офертоодержувач), до її прийняття, це веде до скасування пропозиції.)

Питання, чи була зроблена пропозиція, залежить від того, чи мала особа, яка зробила пропозицію, позитивний намір зробити пропозицію. Питання, чи має сторона намір зробити пропозицію, є об´єктивним, а не суб´єктивним. Це означає, що, якщо справу направлять до суду, суд визначить наміри сторін, запитавши, який висновок зробила б розсудлива третя сторона на основі слів та дій сторін. У таких обставинах стороні немає сенсу говорити: "Може й видається, що я робив пропозицію, але я не мав такого наміру". Якщо об´єктивній третій стороні здається, що мав місце намір зробити пропозицію, то буде встановлено, що пропозицію було зроблено.

Будь-яка дія, що є кроком у переговорах, але не є пропозицією, називається, "запрошенням до переговорів". Запрошення до переговорів може не бути прийняте і, отже, не перетворене на контракт.

Приклад

Крок 1. Клієнт просить Забудовника скласти фінансування на розширення фабрики Клієнта. Це запрошення до переговорів, і воно не зобов´язує Клієнта прийняти розрахунки Забудовника.

Крок 2. Забудовник подає розрахунки на 200 тис. фунтів стерлінгів. Це може вважатися пропозицією, яку Клієнт може прийняти або відхилити.

Крок 3. Клієнт пише листа, приймаючи пропозицію. На цій стадії постає зобов´язувальний контракт і, якщо будь-яка сторона відступить від нього, інша сторона може подати позов про порушення контракту.

Суди розробили певні вказівки для визначення, чи був намір робити пропозицію. Цікавим у цій галузі права є те, що у багатьох випадках йдеться не про особу (як можна було б очікувати), котра намагається зобов´язати іншу сторону до виконання контракту, наявність якого нею заперечується, а про те, чи не була пропозиція продажу зроблена з метою, яка є об´єктом кримінального права.

Приклади запрошень до переговорів

Ось приклади дій, розцінених як запрошення до переговорів:

1. Демонстрація товарів на полицях крамниці самообслуговування. Клієнт робить пропозицію придбати, коли він (чи вона) представляє товари касиру біля каси. Тут пропозиція може бути прийнята чи відхилена касиром.

Фармацевтичне товариство Великої Британії проти Бутс (1953 р.)

Відповідачі пристосували відділ в "Еджвеа" для самообслуговування. Як наслідок, виникла необхідність визначити, на якій стадії постає контракт при операції самообслуговування в крамниці. Це пов´язано з тим, що Закон про фармацію і отруйні речовини 1933 р. (стаття 18 (1)) вимагає присутності офіційно зареєстрованого фармацевта там, де продають речовини, перелічені в статті 1 Переліку отруйних речовин. Місце роботи зареєстрованого фармацевта, уповноваженого утримати клієнта, якщо він вважатиме це за потрібне, від купівлі ліків, продаж яких є обмеженим, було біля каси. Таким чином, якщо виставлення товарів на полиці супермаркету є пропозицією, яка приймається, коли покупець бере товар з полиці та кладе його в кошик, то компанія "Бутс" вчиняла кримінальний злочин, оскільки при продажу товару не був присутній фармацевт. Якщо ж вважати пропозицією момент, коли покупець кладе товари у свій кошик або представляє товар касиру, то в обох цих випадках прийняття пропозиції (а отже, і продаж) відбувається біля каси, і "Бутс" не скоює злочину. Високий суд постановив і апеляційний суд підтвердив, що пропозиція відбувається тоді, коли покупець пред´являє товар касиру біля каси, і контракт постає, коли касир належним чином приймає пропозицію (очевидно приймаючи гроші й відбиваючи ціну товарів на касі).

2. Демонстрація товарів з прикріпленими до них цінниками у вітрині крамниці.

Фішер проти Белла (1961 р.)

Власник крамниці переслідувався в судовому порядку за Законом про обмеження агресивної зброї 1959 р. за те, що він пропонував для продажу викидний ніж всупереч положенням закону. Він виставив ніж у вітрині крамниці з цінником із написом "Ежекторний ніж — 4 шилінги" і був виправданий на тій підставі, що товар у вітрині з прив´язаним до нього цінником є запрошенням до переговорів, а не пропозицією.

Це означає, що якщо, наприклад, у демонстраційному залі виставлена машина, на якій помилково зазначена ціна 3 тис. фунтів стерлінгів замість 4 тис, то потенційний покупець не може прийняти цю "пропозицію", щоб укласти контракт.

На практиці, якщо на товарі вказана неправильна ціна, вигідна для клієнта, роздрібна крамниця, як правило, продає товар за такою ціною, хоч за законом не зобов´язана цього робити. Основна причина тут, крім підтримання репутації фірми, полягає в тому, що згідно з розділом Ш Закону про захист споживача 1987 р. неправильне умисне зазначення ціни є кримінальним злочином. І хоча у більшості випадків побудувати захист проти кримінального обвинувачення відносно просто, значно простіше і рентабельніше продати товари трохи дешевше, ніж з´ясовувати справу з Відділом торговельних стандартів (який проводить розслідування у таких випадках і приймає рішення про те, чи продовжувати переслідування в судовому порядку).

3. Оголошення в газеті про товари на продаж і ціни на них.

Паршрідж проти Кріттендена (1968 р.)

У періодичному виданні було вміщено оголошення такого змісту: "Самки зябликів, самці зябликів, по 25 шилінгів за штуку". N надіслав гроші за самку, і йому її належним чином вислали. Відповідача потім обвинуватили в тому, що він пропонував на продаж дику пташку, що суперечить положенням Закону про захист птахів 1954 р. Обвинувачення спиралося на оголошення як доказ того, що була зроблена пропозиція. Рішення, оголошення не було пропозицією продажу, а лише запрошенням до переговорів. І хоча слова "на продаж" не були вжиті в оголошенні, якби вони там були, результат був би, мабуть, таким самим.

З іншого боку, оголошення, яке пропонує приз чи нагороду в обмін на конкретні дії, вчинені офертоодержувачем (тобто в якому прийняття пропозиції породжує односторонній контракт), як правило, являє собою пропозицію. Розгляньте, наприклад, справу Карлілл проти "Карболік Смоук Болл Ко" (1893 р.), в якій пропозиція нагороди всякому, хто "підхопить грип, незважаючи на те, що вдихав в описаний спосіб димовий препарат", зроблена відповідачем, визнана пропозицією контракту, яка була прийнята кожним, хто погодився і виконав її умови.

4. Просте повідомлення ціни без зазначення того, що особа, яка ЇЇ оголосила, хоче торгувати.

Гарві проти Фейсі (1893 р.) АС 552

Г. надіслав Ф. телеграму: "Чи продасте ви "Бампер Хол Пен"? Телеграфуйте найнижчу ціну при оплаті готівкою". Відповідач відповів: "Найнижча ціна за "Бампер Хол Пен" — 900 фунтів стерлінгів". Тоді позивач телеграфував: "Ми згодні придбати "Бампер Хол Пен" за встановлену вами* ціну 900 фунтів стерлінгів". Відповідачі відмовилися продати, і на них подали позов за порушення контракту. Рішення: телеграма відповідача не була пропозицією продажу, це було просто повідомлення найнижчої ціни, на яку вони погодилися б, якби реально зробили пропозицію продати товар.

Але у випадку, коли видається, що був намір зробити пропозицію й інша сторона сприйняла це як такий намір, суди можуть винести рішення, що повідомлення ціни було пропозицією.

Бігг проти "Бойд Гіббонс" (1971 р.)

Відповідачі хотіли придбати будинок позивача, щоб мати змогу обладнати під´їзд до нового маєтку. Позивачі написали відповідачам: "Щоб швидше продати, ми погодилися б на 26 тисяч фунтів стерлінгів". Відповідачі відписали: "Ми приймаємо вашу пропозицію" і попросили позивачів зв´язатися з солиситорами. Позивачі відповіли: "Ми вдячні за ваш лист, в якому ви прийняли нашу ціну 26 тисяч фунтів стерлінгів. Моя дружина і я раді, що ви купуєте це майно". Відповідачі потім відмовилися продовжувати купівлю, і позивачі порушили справу. Відповідачі стояли на тому, що, відповідно до прецедентів "Гарві проти Фейсі" та "Кліфтон проти Палумбо", перший лист позивачів був простим повідомленням ціни, а не пропозицією. Рішення апеляційного суду було таким: кожна справа залежить від ЇЇ специфічних фактів. У даному випадку лист позивача був пропозицією, прийнятою відповідачами. Тому був укладений контракт, який суд мав зобов´язати виконати.

Прайс-листи та каталоги із зазначеними в них цінами, як правило, є запрошенням до переговорів.

5. Оголошення про те, що відбудеться аукціон з продажу конкретних товарів.

Гарріс проти Нікерсона (1873 р.)

У цій справі суд ухвалив рішення, що оголошення про те, що ті чи інші товари продаватимуться на аукціоні конкретного дня, не є пропозицією продажу тому, хто запропонує найвищу ціну. Справді, в даному випадку не було жодного зобов´язання проводити аукціон. Тому, коли аукціон був скасований, позивач не зміг відшкодувати свої дорожні кошти і витрати на готель при розгляді справи про порушення контракту.

6. Аукціоніст, який запрошує пропонувати ціну на аукціоні.

Той, хто пропонує ціну, робить пропозицію, яку аукціоніст може прийняти, опустивши свій молоток чи якимось іншим чином (див. статтю 57 Закону про продаж товарів 1979 p.), або може відхилити, наприклад, прийнявши кращу пропозицію ціни чи знявши товар з торгів.

"Бритіш Кар Аукшіонс" проти Райта (1972 р.)

Аукціоністів звинуватили у виставленні на продаж транспортного засобу, непридатного для експлуатації. Було ухвалено рішення, що запрошення до участі в торгах за машину являло собою запрошення до переговорів, а не пропозицію продажу.

Можна, однак, зазначити, що оголошення про те, що продаж має бути "беззастережним", тягне за собою зобов´язання продати тому, хто запропонує найвищу ціну (справа Ворлоу проти Гаррісона (1859 р.)).

Приклади пропозицій

Ось що було визнано пропозиціями.

1. Надання автобусною компанією послуг автобусного перевезення.

Пропозиція приймається, коли пасажир "або вступає на платформу, або заходить до автобуса" (справа Вілкі проти Лондонської служби громадського транспорту (1947 р.)). Мається на увазі, що, якщо автобус проїде без зупинки, пропозиція відкликана! Причин, з яких, здійснення бізнесу автобусних перевезень вважається пропозицією, більше не існує, хоча ця справа залишатиметься джерелом права (прецедентом) доти, доки вона не поступиться місцем іншому прецеденту. У будь-якому разі багато хто нині купує автобусні квитки заздалегідь, до поїздки, і в цьому разі пропозиція та її прийняття відбуваються в момент придбання квитка.

2. Існування автомату для продажу квитанцій на паркування.

Питання про те, коли саме було зроблено пропозицію в разі операції за участі торговельного автомата, має певний практичний сенс, скажімо, при визначенні, чи включено насправді до контракту умову про обмеження відповідальності (якщо ні, то домовленість не має сили). У справі Торнтон проти "Шу Лейн Паркінг" (1971 р.) постало питання про те, коли відбувається пропозиція та її прийняття, якщо йдеться про торговельний автомат. Лорд Деннінг, голова апеляційного суду, сказав: "... пропозиція зроблена тоді, коли власник автомата налаштовує його до готовності отримувати гроші. Прийняття відбувається тоді, коли клієнт опускає гроші в проріз для грошей".

Інші два судді, однак, не хотіли брати до уваги аргументи щодо встановлення, коли саме відбувається пропозиція та її прийняття. Щодо звичайного торговельного автомата аналіз ясно свідчить, що клієнт, маючи відповідний намір, робить пропозицію, яка приймається, коли автомат видає товари, або, відповідно, відхиляється (якщо, наприклад, автомат не працює або товар закінчився).