Професійний кодекс соціолога

Професійний кодекс соціолога було схвалено на VI Всесоюзній конференції Радянської соціологічної асоціації в березні 1987 р.

Російське товариство соціологів (РТС), створене 1991 р., підтвердило чинність цього Кодексу за винятком 1-го розділу «Загальні положення» як такого, що не відповідає сучасним суспільним умовам. Нову редакцію цього розділу має ухвалити чергова конференція РТС. Нижче наведено чинні розділи Кодексу*.

II. Дослідна діяльність

1. Соціолог виявляє професійну компетентність, наукову чесність та коректність на всіх етапах соціологічного дослідження.

2. Спираючись на ідеал досягнення істини, соціолог приділяє особливу увагу прагненню максимальної достовірності й надійності соціологічної інформації та висновків, яких доходять завдяки аналізу цієї інформації.

3. Як представник наук про суспільство, соціолог має запобігати тому, щоб під час аналізу соціальних проблем та процесів його особисті інтереси та інші побічні чинники перешкоджали встановленню наукової істини.

4. Соціолог несе особисту відповідальність за результати, здобуті завдяки застосуванню програм та методик інших дослідників, а також за використання чужих ідей та результатів у власній науковій роботі.

5. Плагіат та привласнення в будь-яких формах чужих ідей неприпустимі й несумісні з професійною діяльністю.

6. Соціолог вважає своїм обов’язком спиратися не лише на ідеї та результати безпосередніх попередників у своїй науковій галузі, а й на знання, набуті в суміжних сферах наукових досліджень.

7. Соціолог повинен у такий спосіб будувати свою дослідну діяльність, щоб не порушувати обмежень, зумовлених обсягом наявних ресурсів, пізнавальних можливостей методів і техніки дослідження.

8. У відносинах із замовником соціолог забезпечує професійне роз­в’язання проблем, суворо додержує умови, передбачені договірними відносинами або зобов’язаннями в будь-якій іншій формі.

9. Соціолог може спиратися на підтримку й допомогу з боку Соціологічної асоціації, її органів та місцевих відділень щодо створення умов для своєї дослідної діяльності, захисту професійної гідності та честі.

III. Наукові дискусії та полеміка

1. Соціолог обстоює свої погляди, ідеї та концепції, незважаючи на кон’юнктуру та авторитети. Захист своїх поглядів, прояв наукової чесності та принциповості вимагають від нього моральної стійкості та громадянської мужності, здатності заперечувати загальноприйняті погляди на те чи те явище соціального життя, авторитети в науці. Підставами, що вможливлюють таку позицію, є непохитність особистого світогляду та чітка моральна позиція.

2. Ставлення соціолога до інших ідей та людей — авторів та прихиль­ників таких ідей — визначається терпимістю та повагою. Наукова критика та полеміка як природні для науки форми її розвитку несумісні з «навішуванням» ідеологічних ярликів і тим більше з будь-якими спробами зведення рахунків, розправи з опонентами.

3. Повсякденну діяльність соціолога, його контакти та зв’язки з колегами характеризують взаємоповага в обстоюванні істини, висока культура почуттів, тактовність, здатність спілкуватися, гідна звання вченого-суспільствознавця поведінка.

IV. Наукові публікації

1. Незважаючи на об’єктивну потребу якнайшвидшого оприлюднення набутих нових знань, соціолог утримується від несвоєчасних пуб­лікацій, якщо їх висновки та рекомендації недостатньо перевірені й обґрунтовані. Соціологічні публікації, принаймні такі, що базуються на емпіричних даних, окрім відповідності загальнонауковим вимогам, мають містити інформацію, що дозволяє професіонально оцінити коректність постановки дослідних завдань та досягнутий ступінь достовірності одержаних даних.

2. Соціолог має дбати про те, щоб матеріали, використані пресою, на радіо та телебаченні, які прямо або опосередковано віддзеркалюють результати дослідження, також задовольняли б ці вимоги.

3. Повага до праці своїх колег і попередників, обов’язковість посилання на їхні здобутки та зв’язок з науковою працею (звітом про дослідження), що публікується, подяка за будь-яку допомогу, яка заперечує співавторство, є засадничими нормами наукового спілкування соціолога.

V. Респонденти та обстежувані

1. У стосунках з респондентами соціолог буде суворо додержувати гарантії конфіденційності, нерозголошення повідомлюваних респондентами відомостей. Винятком є випадки, коли це не передбачено програмою збору даних, про що респондентів (обстежуваних) повідомляють заздалегідь.

2. Закон соціологічної діяльності — не вдаватися до методів, техніки, процедур, які принижують особисту гідність респондентів (обстежуваних) та зачіпають їхні інтереси.

VI. Відповідальність за порушення
професійного кодексу соціолога

1. Вступ до РТС є водночас актом узяття на себе відповідальності та обов’язків, зумовлених положеннями та вимогами професійного кодексу соціолога. Соціолог сприймає за обов’язок захист честі свого професійного товариства, він не використовуватиме членство в РТС так, щоб це перешкоджало громадській репутації РТС.

2. Член РТС, котрий порушив професійний кодекс та свідомо ухиляється від дотримування його положень і вимог, підлягає моральному громадському осуду та критиці з боку своїх колег, а у виняткових випадках піддається покаранню згідно зі статутом РТС.

3. Про випадки порушення професійного кодексу соціолога повідом­ляють на загальних зборах (конференціях) членів РТС та у відповідних виданнях РТС.

* Друк. за: Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 1998. — № 1—2.