Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян".

Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов´язків із:

— зауваженнями;

— скаргами;

— пропозиціями;

— заявою;

— клопотанням.

Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Звернення громадян — це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) — це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) — це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга — це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

— порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

— створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

— незаконно покладено на громадянина які-небудь обов´язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім´я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз´ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п´яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення.

Не допускається розголошення одержаних зі звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це зачіпає права і законні інтереси громадян. Не допускається з´ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням — безпосередньо до суду. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду.

Громадянин, який звернувся зі скаргою, має право:

1) особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги;

2) знайомитися з матеріалами перевірки;

3) подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу;

4) бути присутнім при розгляді скарги;

5) користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

6) одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;

7) висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;

8) вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов´язані:

1) об´єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;

2) у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді скарги скласти про це мотивовану постанову;

3) на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його скаргу;

4) скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, негайно вживати заходи до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

5) забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв´язку зі скаргою рішень;

6) письмово повідомляти громадянина про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення;

7) вживати заходи щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об´єднання громадян за місцем проживання громадянина;

8) у разі визнання скарги необґрунтованою роз´яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

9) не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;

10) особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян, вживати заходи до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — негайно, але не пізніше п´ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п´яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено.

Органи державної влади, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 858 звернення громадян класифікуються наступним чином:

І. Характеристика звернення:

1. За формою надходження: поштою; на особистому прийомі; через уповноважену особу; через органи влади; через засоби масової інформації; від інших органів, установ, організацій.

2. За ознакою надходження: первинне; повторне; дублетне; неодноразове; масове.

3. За видами: пропозиція (зауваження); заява (клопотання); скарга.

4. За статтю авторів звернень: чоловіча; жіноча.

5. За суб´єктом: індивідуальне; колективне; анонімне.

6. За типом: телеграма; лист; усне.

7. За категоріями авторів звернень: учасник війни; дитина війни; інвалід Великої Вітчизняної війни; інвалід війни; учасник бойових дій; ветеран праці; інвалід І групи; інвалід II групи; інвалід III групи; дитина-інвалід; одинока мати; мати-героїня; багатодітна сім´я; особа, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи; учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; Герой України; Герой Радянського Союзу; Герой Соціалістичної Праці; дитина; інші категорії.

8. За соціальним станом авторів звернень: пенсіонер; робітник; селянин; працівник бюджетної сфери; державний службовець; військовослужбовець; підприємець; безробітний; учень, студент; служитель релігійної організації; особа, що позбавлена волі; особа, воля якої обмежена; інші.

9. За результатами розгляду: вирішено позитивно; відмовлено у задоволенні; дано роз´яснення; звернення, що повернуто авторові відповідно до статей 5 і 7 Закону України "Про звернення громадян"; звернення, що пересилається за належністю відповідно до статті 7 Закону України "Про звернення громадян"; звернення, що не підлягає розгляду відповідно до статей 8 і 17 Закону України "Про звернення громадян".

II. Основні питання, що порушуються у зверненнях громадян:

1. Промислова політика.

2. Аграрна політика і земельні відносини.

3. Транспорт і зв´язок.

4. Економічна, цінова, інвестиційна, зовнішньоекономічна, регіональна політика та будівництво, підприємництво.

5. Фінансова, податкова, митна політика.

6. Соціальний захист.

7. Праця і заробітна плата.

8. Охорона здоров´я.

9. Комунальне господарство.

10. Житлова політика.

11. Екологія та природні ресурси.

12. Забезпечення дотримання законності та охорони правопорядку, реалізація прав і свобод громадян.

13. Сім´я, діти, молодь, ґендерна рівність, фізична культура і спорт.

14. Культура та культурна спадщина, туризм.

15. Освіта, наукова, науково-технічна, інноваційна діяльність та інтелектуальна власність.

16. Інформаційна політика, діяльність засобів масової інформації.

17. Діяльність об´єднань громадян, релігія та міжконфесійні відносини.

18. Діяльність Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України.

19. Діяльність центральних органів виконавчої влади.

20. Діяльність місцевих органів виконавчої влади.

21. Діяльність органів місцевого самоврядування.

22. Обороноздатність, суверенітет, міждержавні і міжнаціональні відносини.

23. Державне будівництво, адміністративно-територіальний устрій.

24. Інше.