До актів управління висуваються такі вимоги:

1) загальні вимоги, яким повинні відповідати всі акти управління, незалежно від того, ким і коли вони видаються, з якого питання, та які юридичні властивості вони мають. До них відносять вимоги оперативності актів, їх об´єктивної необхідності й виправданості на даний момент, наукової обґрунтованості, стабільності, відкритості, точності й повноти інформаційності.

2) додаткові, або спеціальні вимоги, що висуваються до деяких актів управління залежно від їхнього змісту та призначення. Тобто, законність актів управління і підзаконність актів управління.

3) організаційно-технічні вимоги, що так само, як і загальні вимоги, висуваються до всіх актів управління.

Процес підготовки і прийняття актів управління охоплює наступні стадії:

1. Підготовка акта управління.

а) правова ініціатива (акт управління приймається, якщо є юридичні та фактичні підстави його прийняття, коли в ньому є об´єктивна необхідність);

б) аналіз ситуації й варіантів правового впливу (з´ясовується фактичний стан справ та можливі варіанти розв´язання питань, що виникли);

в) підготовка проекту акта управління (розроблення проекту покладається на орган, структурний підрозділ або окрему посадову особу; проект управлінського акта підлягає обговоренню, узгодженню та належному оформленню; проект акта вважається погодженим за наявності віз керівників відповідного органу виконавчої влади).

2. Прийняття рішення.

а) можливе обговорення та обов´язкове голосування в колегіальних органах (іноді рішення приймають "в робочому порядку" шляхом опитування, однак більшість актів управління приймається одноособово керівником органу виконавчої влади; ключовим є підписання проекту);

б) внесення змін до проекту: проект може бути визнаний таким, що потребує доопрацювання, що передбачає розроблення нового, з урахуванням зауважень і вимог, висунутих у процесі обговорення й узгодження;

в) оформлення рішення — остаточне редагування проекту акта управління, його підписання та присвоєння акту порядкового номера.

3. Доведення рішення до відома виконавців та зацікавлених осіб. Це самостійна стадія роботи з актом. Вона може здійснюватися шляхом: персонального ознайомлення (усно, розісланням копій, повісток, розвішуванням списків, ознайомлення під розписку тощо); оприлюднення у засобах масової інформації, у спеціальних виданнях.