Мабуть, жоден з описаних вище видів практичної юридичної діяльності не пов´язаний так тісно з господарсько-виробничими відносинами, як діяльність юридичного консультанта на підприємстві. Але було б несправедливим обме­жити сферу діяльності юрисконсультів лише підприємствами. їхньої допомо­ги потребують і установи, і організації, і громадські об´єднання, і приватні фірми, і міждержавні асоціації тощо. Така практика, що передбачає викори­стання у виробничій сфері юридичного консультанта, склалася вже досить дав­но, тому що виправдана ефективністю, яку може дістати те чи інше підприєм­ство або установа від використання професійних юридичних знань.

Сфери підприємства, господарської діяльності дуже тісно пов´язані з їх нормативним регулюванням, і особливо в тій частині, яка передбачає операції з фінансами або матеріальними ресурсами. І виходячи з того, що нор­мативне впорядкування цих сфер шляхом правотворчої діяльності дуже ак­тивно продовжується у всіх країнах СНД, займатися підприємництвом або здійснювати господарювання в Україні та за її межами стає просто неможли­во без участі кваліфікованого юриста-фахівця.

Консультант у перекладі з лат. означає радник, тобто фахівець, служ­бовим обов´язком якого є давати поради, висновки з питань його спеціаль­ності. Таким чином, юридична консультативна діяльність — це професій­на діяльність юристів, — фахівців з різних галузей права, основною функ­цією яких є правове забезпечення різноманітних форм та методів діяльності тієї організаційної структури, яка користується правовими послугами юрисконсульта. Виходячи із завдань, які вирішуються в межах господарської діяльності підприємства або установи, перед юрисконсультом постають кон­кретні завдання та цілі, що зумовлюють його спеціальний статус та обсяг посадових обов´язків.

Слід зауважити, що в системі народного господарства будь-якої країни, незалежно від її політичної або економічної спрямованості, функціонує знач­на кількість господарюючих суб´єктів найрізноманітнішого профілю, поряд­ку походження, форми власності. Кожний з них перебуває у складних еконо­мічних відносинах з іншими суб´єктами, але за відмінностей у меті об´єднав­чим фактором такого роду спілкування буде нормативно-правова база їхньої діяльності. На цій підставі можна уявити, які різні завдання можуть стави­тися перед фахівцем-консультантом у зв´язку зі специфікою інтересів вироб­ництва. Зрозуміло, що це питання компетенцій юрисконсульта, але цей штрих вказує на певну універсальність консультативної роботи, пристосо­ваність до потреб реального життя.

Юрисконсульти працюють і в державному, і в недержавному секторі, і безліч виробничих завдань повсякденного характеру, які виникають у їхній роботі, іноді виводять їх зі сфери правової у сферу адміністративної діяль­ності. Можна сказати, що це проблема внутрішньоорганізаційного походжен­ня. Але на будь-якому підприємстві здійснюються трудові правовідносини, підтримується трудова дисципліна, виникають ситуації правопорушень, конфліктів, вирішення яких поряд з іншим природно об´єднує юрискон­сультів за їхньою функціональною належністю. Специфіка консультативної роботи формується у зв´язку з профілем діяльності установи або підприєм­ства та на підставі професійної спеціалізації працівника в межах юридично­го відділу, групи або служби, якщо такі сформовані як структурні підрозді­ли. Наприклад, є певна відмінність в організації правового консультування (забезпечення, супроводження) між підприємством, яке виробляє господарчі товари для внутрішнього ринка, та установою, яка організує імпортно-експертні операції, що також потребують правової оцінки фахівця. Є також відмінність у спеціалізації співробітників відділу юридичного забезпечення, які можуть працювати за напрямами діяльності підприємства, за принципом територіальних зв´язків з іншими суб´єктами, за спеціалізацією у галузях права, за розподілом сфер та ділянок адміністративно-управлінської роботи.

Слід зупинитися ще на одному з аспектів цього виду діяльності. У попе­редніх розділах зазначалося, що юридична діяльність багато в чому має управлінсько-організаційний характер. І саме ця риса в такому разі вияв­ляється більш за все. Досить значна кількість важливих управлінсько-орга­нізаційних рішень набувають своє обґрунтування за допомогою правових за­собів, коли в основу закладається не бажання або настрій керівника, а проце­дурно-процесуальна вимога норми права.

Що ж означає термін "давати юридичні консультації*´? У найширпіому розумінні він означає давати поради та висновки. Хоча фактично організа­ція правової роботи передбачає використання й інших форм роботи:

• підготовка проектів документів, їх візування, доповнення;

• перевірка фінансової надійності клієнтів, замовників, партнерів та ін.;

• попередження правопорушень на виробництві та організація профілак­тичних заходів;

• ведення агітаційно-пропагандистської та правовиховної роботи;

• представлення та захист інтересів організації в інших органах, уста­новах, забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки організації.

Однак більш повне враження про діяльність юрисконсульта може скла­стися, якщо ґрунтовно ознайомитись із типовим переліком його функціональ­них повноважень, який може певною мірою змінюватися залежно від кон­кретних умов праці юриста. При цьому не видається можливим попередньо визначити, в якому обсязі будуть співвідноситися ті чи інші форми діяль­ності. В одному випадку це можуть бути значна частка документально-про­ектної роботи, правова оцінка договірних відносин, в іншому — ведення пре­тензійно-позовної роботи.

Наприклад, до посадових обов´язків юрисконсульта підприємства відно­сять такі:

• організація та забезпечення правильного виконання актів законодав­ства, інших нормативних актів і документів, подання керівництву пропо­зицій щодо вирішення правових питань виробничої, економічної та соціаль­ної діяльності підприємства;

• координація роботи та безпосередня участь у підготовці наказів та інших актів підприємства, що регулюють відносини структурних підрозділів, їх майнову відповідальність;

• перевірка відповідності законодавству проектів наказів, інших актів, що подаються на підпис керівнику підприємства, та візування їх за наявності погодження цих проектів із зацікавленими підрозділами. Прийняття актів правового характеру без попередньої перевірки юридичною службою не до­пускається;

• підготовка висновків за проектами наказів та іншими актами, підго­товка і внесення пропозицій про зміну чи скасування відомчих нормативних актів та актів підприємств, що фактично втратили чинність;

• здійснення контролю за відповідністю законодавству актів, прийня­тих керівниками структурних підрозділів;

• забезпечення обліку і зберігання текстів законодавчих та інших нор­мативних актів, участь у підготовці, укладенні та контролі за виконанням господарських договорів, контрактів з іншими підприємствами, установами і організаціями;

• надання правової допомоги в процесі створення, освоєння та впрова­дження науково-технічних розробок, новітніх технологій, а також у здій­сненні заходів щодо поліпшення якості продукції (робіт, послуг) і зменшен­ня втрат від випуску недоброякісної продукції;

• організація претензійної і ведення позовної роботи. Представлення у встановленому законодавством порядку інтересів підприємства в судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів. Надання правової оцінки претензіям, що пред´явлені підприємству у зв´язку з порушенням його майнових прав і законних інтересів;

• аналіз наслідків розгляду претензій, позовів і судових справ, практи­ки укладання та виконання договорів (контрактів). Внесення керівнику підприємства пропозицій щодо удосконалення правового забезпечення гос­подарської діяльності;

• надання висновків стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат та правової оцінки фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, псування майна тощо;

• сприяння додержанню законності у реалізації прав трудового колек­тиву під час вирішення ним питань виробничого характеру і соціального роз­витку, участь у підготовці та укладанні колективного договору, консульту­вання виборних органів трудового колективу з питань законодавства;

• участь у підготовці заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, за­безпечення охорони праці на виробництві, надання правової допомоги праців­никам підприємства, які потребують соціального захисту;

• забезпечення правильного застосування норм трудового, житлового, пенсійного, іншого законодавства, що зачіпають права й законні інтереси працівників;

• участь у забезпеченні додержання законодавства про охорону навко­лишнього природного середовища та вжиття заходів, спрямованих на запо­бігання його порушенням;

• сприяння своєчасному вжиттю заходів за протестами та поданнями прокуратури, окремими ухвалами суду, рішеннями, постановами, ухвалами арбітражного суду, відповідними документами інших правоохоронних і кон­тролюючих органів;

• організація і проведення роботи, пов´язаної з підвищенням рівня пра­вових знань працівників підприємства, інформування про законодавство та практику його застосування. Надання консультацій з правових питань.

Цей перелік повноважень є свого роду змістом виробничої діяльності юрисконсульта і, мабуть, у розширеному вигляді характеризує його роботу як окремий вид юридичної практичної діяльності. В аспекті взаємодії з пред­ставниками інших юридичних професій юрисконсульт співпрацює більш за все із суддями арбітражних судів у ході судових засідань, де доводиться ве­сти справу своєї організації шляхом усних виступів, надання письмових до­казів, різноманітних довідок, звітів, актів контрольних перевірок тощо. Ха­рактерною рисою, слід зазначити є те, що в одних випадках юрисконсульт виконує свої обов´язки за штатною посадою, коли це передбачено організа­ційною структурою, в інших — шляхом надання разових послуг. Крім того, якщо обсяги робіт на фірмі або підприємстві зменшуються, то адміністрація може взагалі відмовитися від платних послуг, поки не мине криза. В цілому за умов стабільної економічної ситуації успіх підприємства значною мірою пов´язується не тільки з якістю роботи менеджерів, бухгалтерів, а й з ефек­тивністю роботи юридичної служби, тому що своєю роботою юрисконсульт може як допомогти підприємству, так і довести його до банкрутства або підста­вити під удар штрафних санкцій з боку податкової служби. У зв´язку з цим необхідно назвати таку рису, як значущість та відповідальність у роботі юрис­консульта. Його праця порівняно з іншими залишається напруженою, хоча є й такі організації, де посада юрисконсульта реалізується формально, а ско­рочення штатів не передбачається.

Які ж вимоги ставляться до претендентів на посаду? Юрисконсультом державного підприємства, установи може бути особа з вищою (або неповною вищою) юридичною освітою, яка володіє необхідними знаннями та навичка­ми у справі правового забезпечення діяльності цих організацій та надання інших видів правової допомоги. Крім того, для осіб, не мають досвіду робо­ти, передбачається обов´язкове проходження стажування на базі управлінь юстиції в області або в містах Києві та Севастополі.

Щодо приватних підприємств, то вимоги до кандидатів на посади юристів можуть певною мірою спрощуватись або підвищуватись, що цілком залежить від потреб виробництва та труднощів господарсько-виробничих відносин. Як правило, при прийнятті на роботу адміністрація висуває низку додаткових вимог особистого та професійного характеру, які стосуються віку, досвіду, стажу роботи, сімейного стану, профілю, освіти. Такий підхід цілком зрозу­мілий та виправданий, оскільки на таку відповідальну посаду необхідно при­значати висококваліфікованого спеціаліста, який, крім іншого, повинен пра­цювати з адміністрацією в одній команді як представник управлінського пер­соналу і залишатися взірцем порядку та справедливості в очах трудового ко­лективу. Якщо керівник підприємства часом неправий у своїх рішеннях або вчинках, робітник передусім звертається до юрисконсульта підприємства як до джерела істини. Тому, крім досвіду роботи, вищої освіти, знання своєї спра­ви, юрисконсульт повинен володіти певними моральними цінностями, які дозволять йому залишатися чесною, справедливою та авторитетною особи­стістю в колективі.

Щодо правової обізнаності юрисконсульта, то це коло різноманітних знань. Він повинен знати:

• постанови, розпорядження, накази вищих органів. Методичні, норма­тивні та інші керівні матеріали щодо правової діяльності підприємства;

• чинне законодавство (цивільне, трудове, фінансове, адміністративне право), технічні засоби механізації та автоматизації довідково-інформацій­ної роботи щодо законодавства;

• порядок ведення обліку та складання звітів про господарсько-фінан­сову діяльність підприємства;

• порядок укладення та оформлення господарських договорів, основи еко­номіки, організації праці, виробництва та управління, правила та норми охоро­ни праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту.

Контроль за діяльністю юридичних відділів та служб покладається на керівників підприємств, органів, установ, де вони функціонують. На цій же підставі організовано їх підпорядкування як структурного підрозділу, на­діленого специфічними обов´язками та правами для сприяння виробни­чому процесу, забезпечення його законності, ефективності й стабільності розвитку.