Аналіз посадових обов´язків співробітників правоохоронних органів свідчить про те, що в їхній діяльності часом поєднуються протилежності, які, з одного боку, філософськи доповнюють одна одну, а з іншого створюють ве­личезні проблеми вибору, що супроводжуються невизначеністю та екстре­мальністю ситуацій. Це зумовлено самою сутністю правоохоронної діяль­ності, реалізацією владних повноважень, застосуванням примусу. Викори­стання зброї, спеціальних засобів до правопорушників, нанесення їм тілес­них ушкоджень в установлених законом випадках поєднуються одночасно з діями з надання допомоги, роз´яснення прав та організації подальшої робо­ти, що потребує внутрішнього спокою та виваженості у спілкуванні. Навіть сама можливість правової свідомості побачити в одній особі злочинця, що посягає на суспільний інтерес, і людину, яка є найвищою соціальною цінністю, викликає у співробітників суперечливі почуття. Робота в таких умовах, постійне емоційне напруження, пов´язане з професійним ризиком, нерідко призводять до професійних захворювань, специфічних відхилень від загальновизнаних стандартів емоційно-психічної діяльності, які називають фактами професійної деформації. Для більш детальної характеристики цьо­го явища необхідно визначити три основні напрями його вияву: емоційний, функціональний і комунікативний. У першому напрямі спостерігаються зни­ження емоційної стійкості працівника, підвищена або знижена емоційність, неадекватність реагування у спілкуванні. У другому напрямі деформації спо­стерігаються зниження рівня ефективності в роботі, несвоєчасне, неякісне виконання обов´язку, перекладення частини обов´язків на підлеглих або ото­чення. Урешті-решт, у третьому напрямі виявляється втрата комунікатив-ності, уміння цілеспрямованого спілкування, що може мати форму грубощів, внутрішньої замкнутості, відчуження, а іноді й неповаги.

Питання професійної деформації юристів — це питання їх правового ви­ховання, моральної свідомості та культури. І проблеми, які постають у цьо­му руслі перед кадровими апаратами, керівництвом правоохоронних органів, є проблемами єдиного походження. Однак слід зазначити, що на деформа­цію правової свідомості у процесі професійної діяльності, а також на форму­вання системи професійно-моральних якостей в процесі правового навчання впливає низка факторів внутрішнього та зовнішнього походження.

Зовнішні фактори — це недоліки системи політичної та економічної орга­нізації суспільства. Вони виступають як середовище, в якому має функціо­нувати право, а також як визначальні фактори соціального життя, які зрештою впливають на всі види соціальних відносин, у тому числі на правові відно­сини в правоохоронній сфері. Застої виробництва, безробіття, затримки з виплатою заробітної плати тягнуть руйнування бюджетних сфер (правоохо­ронна, освіта, медицина), негаразди в політіичній системі призводять до чер­гових "чисток" або реформ правоохоронних структур, що також негативно впливає на ставлення співробітників до своїх обов´язків, професії в цілому. Так, серед зовнішніх факторів соціального життя — можливих причин де­формації моральної свідомості слід назвати:

• соціальну нестабільність;

• кризу соціальних, ідейних та моральних ідеалів;

• корумпованість владних структур;

• казусність системи законодавства, низький рівень якості нормативно-правових актів, суперечності в офіційному тлумаченні законів, невиконан­ня законів;

• низький рівень соціальної та правової захищеності співробітників пра­воохоронних органів;

• переважання негативних оцінок у висвітленні діяльності правоохорон­них органів;

• низький соціальний престиж роботи правоохоронних структур;

• виконання співробітниками не властивих їм функцій.

Внутрішні фактори пояснюються недоліками самої правоохоронної си­стеми, до яких слід віднести негативні традиції, стереотипи мислення, амо­ральні критерії оцінки, правопорушення самих співробітників, що в резуль­таті також призводить до дефектів правової свідомості. Такі дефекти мож­на поділити на три групи: відображення, ставлення та мотивації. Відповід­но до першої групи відносять правову недбалість, до другої — правовий нігілізм, до третьої — несприйняття особою приписів правових норм та ви­мог моралі.

У результаті досліджень виявлено, що основні мотиви правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів, такі:

• намагання співробітників викрити правопорушника;

• неправильно зрозуміле почуття службового обов´язку, інтересів служ­би, які співробітник намагався захистити;

• висунення на перший план особистих світоглядних та моральних пе­реконань, які стають визначальними факторами порівняно зі службовими обов´язками;

• прагнення до максимальної реалізації або демонстрації владних повноважень.

Перелічені вище мотиви свідчать про відхилення правової або моральної свідомості. Водночас вони є прикладами моральної деформації, які тягнуть за собою вчинення правопорушень. Що є першопричиною цих негативних процесів? Серед іншого видається можливим визначити групу внутрішньо-системних безпосередніх причин, що сприяють деформації моральної свідо­мості співробітників правоохоронних органів:

• негативні приклади поведінки керівників, безпринципність у службо­вих відносинах;

• перевантаження роботою та відсутність контролю за її виконанням;

• низький рівень правової та моральної культури колективу, факти про­яву правового нігілізму;

• неефективність форм та методів правовиховної роботи;

• негативний вплив з боку злочинного середовища в результаті постійно­го та безпосереднього спілкування з його представниками;

• незадоволеність рівнем матеріального забезпечення, іншими умовами праці;

• невідповідність рівня кваліфікації співробітників до займаних ними посад та ін.

Знання та урахування наведених вище факторів та показників мають ви­нятково важливе значення для керівників підрозділів, контрольно-наглядо­вих структур, а також для самих співробітників, що стає засобом здійснення ними самооцінки своєї діяльності.

Особливо необхідно використовувати ці знання посадовим особам, відпо­відальним за правове виховання та мікроклімат у колективі. Таким чином, можна визначити, що високий рівень моральної свідомості співробітників правоохоронних органів сприятиме підвищенню ефективності його роботи, зміцненню авторитету та престижності професії юриста. І навпаки, неуваж­не ставлення до морального виховання, нехтування нормами та принципами моралі призводять до зниження результатів у роботі, розпаду трудового ко­лективу, вчинення співробітниками антигуманних та протиправних вчинків.