Безкоштовна бібліотека підручників
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)

8.3. Суб´єкти соціального конфлікту


Основні суб´єкти конфлікту — це протидіючі сторони. Однак не всі учас­ники конфлікту в широкому розумінні безпосередньо беруть участь у проти­борстві. Кожний з них відіграє певну роль, яка визначається змістом дій учас­ника та його функцією у конфлікті. Вільні детально питання функціональ­ної ролі учасників регламентуються у сфері юридичних конфліктів, що має дуже велике практичне значення для вирішення юридичних справ, прийнят­тя обґрунтованих рішень. На загальному рівні за своїми ролями у соціально­му конфлікті слід розрізняти такі види учасників: підмовник, пособник, організатор.

Підмовник — особа, організація, держава, які підштовхують іншого учас­ника до конфлікту. Сам підмовник участі у конфлікті затим може й не брати. Його завдання обмежується тим, що він має спровокувати, розв´язати конфлікт між іншими особами (групами).

Пособник — особа, яка сприяє конфлікту порадами, технічною допомо­гою та іншими засобами.

Організатор — особа (група), що провокує конфлікт, визначає характер його розвитку, передбачає різні шляхи забезпечення та охорони учасників. Організатором може бути одна особа, що одночасно виконує роль протидію­чої сторони, а може бути і самостійна фігура.

У загальному розумінні учасником конфлікту може вважатись і посеред­ник, який, будучи нейтральною особою, прагне розібратися у причинах і об­ставинах протиборства, намагається своїми діями запобігти розвитку подій, розв´язати конфліктну ситуацію за допомогою власного авторитету або інших засобів, сприяє досягненню згоди.

Для визначення сутності конфлікту, прогнозування перспектив його роз­витку, визначення засобів подолання в теорії соціального конфлікту є певні підходи, що дають змогу визначити типологію як самого конфлікту, так і тип його учасників. Розрізняють три основні моделі поведінки у конфлікті й відповідно три типи суб´єктів:

1. Деструктивний тип. Це тип суб´єкта, схильного до розв´язування кон­флікту і посилення його аж до фізичного знищення або повного придушення супротивника. У побуті — це егоїст, призвідник свар, скандалів, в установі — наклепник, критикан, ініціатор безладдя, непокори, руйнівних дій.

2. Конформний тип. Суб´єкти цього типу в певному розумінні протилежні названому вище. їх позиція пасивна й об´єктивно є своєрідним доповненням поведінки деструктивного типу, хоч у конфлікті вони схильні скоріше по­ступитися, підкоритися, ніж продовжувати боротьбу. Така модель поведін­ки залежно від ситуації може відігравати негативну або позитивну роль. Не­безпечність її виявляється в тому, що вона часом сприяє, а то й заохочує чужі агресивні прояви. Але в інших випадках, особливо коли суперечності між суб´єктами не мають принципового характеру і виникли з дрібниць, схиль­ність до компромісу слугує мотивацією для припинення конфлікту.

3. Конструктивний тип. Принципово відрізняється від деструктивного типу, є його антиподом. Людина такого типу активно шукає варіанти взаємоприйнятного рішення, яке б сприяло вичерпанню конфлікту. Представ­ники цього типу охоче вступають у переговори, намагаються з´ясувати пред­мет розбіжностей, підшукують посередників, визначають засоби врегулюван­ня суперечки.



|
:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право