Те, що юрист є представником права взагалі, а не тільки прав та інтересів певного суб´єкта, а тим більше — представником влади, визначає як суттєву властивість юридичної практичної діяльності повагу та непорушення інте­ресів права, які конкретизуються в правах, свободах та законних інтересах інших суб´єктів права.

Повага та непорушення прав, свобод та законних інтересів інших суб´єктів права є одним із важливих стандартів діяльності правоохоронних органів, які застосовують заходи примусу, здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Це положення на законодавчому рівні закріплено в Законах України "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", зокрема:

• у статті 5 "Діяльність міліції та права громадян" зазначено, що "міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції... Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини";

• у статті 5 "Діяльність Служби безпеки України і права людини" визна­чено, що "діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотри­мання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У ви­няткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України".

Вимога поваги та непорушення прав, свобод та законних інтересів інших суб´єктів права доповнюється і забезпечується інститутами пояснень на ви­могу громадян відповідними посадовими особами причин і підстав обмежен­ня їх прав чи свобод, оскарження до суду неправомірних дій посадових (служ­бових) осіб, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, віднов­лення порушених прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і ма­теріальної пікоди. Так, статтями 55 та 56 Конституції України визначається і гарантується право кожної особи:

• на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

• звернення з метою захисту своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

• звернення з метою захисту своїх прав і свобод після використання всіх національних засобів правового захисту до відповідних міжнародних судо­вих установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна;

• захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами;

• відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядуван­ня матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дія­ми чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.