Якщо об´єкт дослідження — все те, що протистоїть досліднику, є для ньо­го джерелом необхідної інформації, предмет дослідження — це тільки ті ком­поненти, зв´язки та відношення між ними, які підлягають безпосередньому вивченню в конкретному дослідженні, є для дослідника головними та визна­чальними, тобто предмет дослідження вужчий, ніж його об´єкт. Правильне, науково обґрунтоване визначення об´єкта та предмета дослідження покли­кане зорієнтувати дослідника на виявлення місця і значення предмета дослі­дження в більш цілісному і широкому понятті та явище, яким є об´єкт дослі­дження, а також їх адекватний опис за допомогою домінуючих у дослідженні знакових систем та правил.

Предметом досліджень можуть бути цілі діяльності у сфері права, її види, зміст, форми, методи організації та здійснення, шляхи удосконалення, си­стема забезпечення, охорони, правового регулювання взагалі тощо. Напри­клад, для порівняльно-правових досліджень:

1) загальними об´єктами є:

• національні правові системи, окремі їх компоненти (галузі права, його інститути, норми), типологізація цих компонентів, тобто об´єднання у пра­вові сім´ї;

• системи правових норм міжнародного співробітництва або правопо­рядку;

• ідеологічні національні правові системи, що включають правові теорії, вчення, концепції, методологію досліджень, у тому числі історія, соціоло­гія, філософія права;

• міжнаціональна правова ідеологія (теорії права), яка охоплює загально­визнані принципи, погляди, теорії щодо розуміння права як надбання людства;

2) об´єктами нормативних (юридико-догматичних) порівняльно-правових досліджень є:

• нормативно-правові акти: конституції, закони, інші акти вищих органів; державні договори і угоди; міжнародні договори; нормативно-пра­вові акти президентів держав; за необхідності — урядові та інші підзаконні нормативно-правові акти (залежно від теми та інформаційно-технічних мож­ливостей);

• правові інститути, підгалузі, галузі, міжгалузеві комплекси;

• конкретні правові норми;

• застосування правил законодавчої техніки, нормативно-правова термі­нологія, процедури підготовки і прийняття нормативно-правових актів тощо.

Аналіз об´єктів здійснюють з урахуванням таких вимог.

1. Аналізу підлягають нормативно-правові акти, прийняті у державах з одних і тих же питань.

2. Мають ураховуватися положення, які містяться в угодах з міжпарла­ментського співробітництва у правовій сфері, про зближення законодавства з економічних питань, а також інших питань, які становлять взаємний інтерес.

3. Крім того, мають ураховуватися практика застосування законодавства, обставини і причини прийняття зазначених вище нормативно-правових актів, ставлення до них практиків і громадян.

4. Необхідно враховувати ступінь можливості зіставлення об´єктів один з одним, тобто пов´язаність загальними для них предметами регулювання.

5. Обсяг об´єктів порівняльного аналізу має бути вичерпним і містити всі нормативно-правові акти або їх частини, що стосуються цієї сфери правового регулювання.

6. Вивченню підлягають чинні або скасовані нормативно-правові акти, а також їх проекти.

Джерелами інформації щодо об´єктів порівняльно-правового аналізу є:

• інформаційні фонди парламентів, урядів, міністерств юстиції держав;

• фонди нормативних актів і фонди наукових бібліотек, наукових інсти­тутів;

• матеріали засобів масової інформації;

• інформаційні фонди інших органів і організацій (судів, прокуратур тощо);

• державні архіви.

Визначення теми, об´єкта, предмета, мети дослідження та його методики становлять єдиний процес, зумовлений не тільки особливими властивостя­ми чи природою предмета, його зв´язками з іншими компонентами об´єкта, а й метою — як очікуваними результатами, їх можливим використанням та необхідністю, реальними умовами здійснення дослідження, знаннями та вміннями дослідника, емпіричною базою та методами (методикою) дослід­ження тощо.

Якщо наукова проблема — це "відоме про невідоме", то необхідно визна­чити як межі відомого, так і якимось чином окреслити те, що є невідомим, методи (прийоми, правила, способи, засоби) його дослідження. Це завдання можна вирішити шляхом огляду стану проблеми на підставі аналізу науко­вої та іншої літератури, нормативно-правових та правозастосовних доку­ментів, узагальнень юридичної практики.

Серед іншого доцільно визначати з урахуванням особливостей різних на­укових шкіл, вчень, доктрин, концепцій таке.

• Сукупність термінів та визначень, які використовують при розкритті проблеми, їх зміст та обсяг, тобто клас явищ, до якого входить предмет дослі­дження, та ознаки цього класу явищ; ознаки (властивості), які відрізняють предмет від інших явищ цього класу; місце, яке він займає у структурі за­гального явища (системи, класу, типу, групи та ін.), функції, які виконує, тощо.

• Сутність предмета, необхідні та достатні властивості, виявлення (про­яви).

• Склад (зміст) предмета та характеристик його елементів.

• Структуру (форму) і характеристики зв´язків, відношень між елемен­тами (горизонтальні та вертикальні) предмета.

• Зовнішні зв´язки та відмінності предмета від близьких, подібних та протилежних явищ, у тому числі за функціями, призначенням у системі, до складу якої входить предмет.

• Класифікації або види предмета дослідження за різними критеріями.

• Динаміку (історію), тобто процеси та етапи виникнення, становлення, функціонування та зникнення (припинення існування) цього предмета, пер­спективи його розвитку тощо.

Перелік питань, що розглядаються, структурують за принципом від за­гального до конкретного, з урахуванням поєднання структурного та функціо­нального, генетичного та футурологічного підходів тощо.

Завдання дослідження включають такі елементи:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної про­блеми дослідження, зокрема виявлення сутності поняття, явища, процесу, подальше удосконалення його визначення, розробка ознак, рівнів функціо­нування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо;

• всебічне вивчення практичного (нормативного та правозастосовного) вирішення цієї проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків і труднощів правового врегулювання, їх причин, передового досвіду юридич­ної практики;

• визначення та обґрунтування системи заходів для вирішення цієї про­блеми;

• в окремих випадках — експериментальна, емпірична перевірка ефек­тивності запропонованої системи заходів;

• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використан­ня результатів дослідження в практичній діяльності юристів, наукових до­слідженнях, навчально-методичному процесі.