4.7.1. Загальна характеристика закладу вищої юридичної освіти
Вищий навчальний заклад юридичної освіти є суб´єктом освітньої діяльності, який проводить підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців за спеціальностями й освітньо-кваліфікаційними рівнями, визначеними відповідними ліцензіями і сертифікатами, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження; сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення; має відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності.
Вищий навчальний заклад юридичної освіти є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Основним призначенням вищого навчального закладу юридичної освіти відповідно до Закону України "Про вищу освіту" є забезпечення громадянам України та іншим особам можливості здобути вищу юридичну освіту на рівні стандартів вищої освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями та здобути наукові ступені. Зокрема це:
• підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;
• підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів;
• науково-дослідна робота;
• спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;
• культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна робота;
• здійснення зовнішніх зв´язків.
Порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації вищого навчального закладу юридичної освіти, а також здійснення державного контролю за якістю підготовки випускників встановлює Кабінет Міністрів України.
У своїй діяльності вищі навчальні заклади юридичної освіти керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства освіти і науки України, інших міністерств і відомств України та Статутом вищого навчального закладу юридичної освіти, який приймається на загальних зборах (конференції) трудового колективу.
Вищі навчальні заклади юридичної освіти незалежно від їхнього статусу мають право на добровільних засадах об´єднуватися в навчально-науково-практичні комплекси тощо.
Вищі навчальні заклади класифікують за типами відповідно до наявних напрямів та рівня освітньої діяльності, під якою розуміють діяльність, пов´язану з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа, що включає навчальну, виховну, наукову, культурну, методичну діяльність.
В Україні вищі навчальні заклади, які здійснюють підготовку юристів, поділяються на такі типи: університети, академії, інститути, коледжі, технікуми.
Загальним для усіх типів вищих навчальних закладів є те, що вони провадять освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації на певному рівні акредитації, мають відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення, що відрізняє їх від навчальних закладів інших видів освіти або закладів, установ інших форм соціальної діяльності.
Разом з тим, типи вищих навчальних закладів мають як особливі риси, притаманні спорідненим типам, так і унікальні — властиві тільки певному типу,наприклад:
• університети, академії, інститути провадять освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації з різних галузей науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводять наукові дослідження, а коледжі та технікуми — провадять освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації тільки у споріднених напрямах підготовки або за кількома спорідненими спеціальностями, а наукових досліджень самостійно не здійснюють, можуть мати тільки перший або другий рівень акредитації;
• на відміну від інститутів університети, академії є провідними центрами у сфері своєї діяльності і не можуть бути структурними підрозділами інших вищих навчальних закладів;
• університети відрізняються від академій тим, що провадять освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв; мають розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів; сприяють поширенню наукових знань; здійснюють культурно-просвітницьку діяльність.
Виходячи із загальних та відмінних властивостей вищих навчальних закладів, у законодавстві сформульовано їх основні ознаки, обов´язкові для визначення типу конкретного вищого навчального закладу при його створенні, реорганізації, проведенні акредитації тощо.
1. Університет — вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який:
• провадить освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв;
• проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження;
• є провідним науково-методичним центром;
• має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів;
• має відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення;
• сприяє поширенню наукових знань;
• здійснює культурно-просвітницьку діяльність.
Університети можуть бути класичними (багатопрофільними) чи профільними, тобто технічними, технологічними, економічними, педагогічними, медичними, аграрними, мистецькими, культурологічними тощо.
2. Академія — вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації,
який:
• провадить освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва;
• проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження;
• є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності;
• має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
3. Інститут — вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня
акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який:
• провадить освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва;
• проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність;
• має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
4. Коледж — вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який:
• провадить освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями;
• має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
5. Технікум (училище) — вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який:
• провадить освітню діяльність, пов´язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями;
• має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Особливим типом вищого навчального закладу є заклади, які мають статус національного. Цей статус надається державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації, який досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідеї національного відродження і розвитку України, запровадження державної мови і є провідним серед галузевої групи закладів (установ) гуманітарної сфери.
Умови і порядок надання статусу національного державному вищому навчальному закладу визначено Положенням про національний заклад (установу) України.
Підставами для надання вищому навчальному закладу статусу національного є:
• загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності закладу (установи);
• розроблення і практична реалізація ним найважливіших державних програм у гуманітарній сфері;
• наявність у ньому визнаних на загальнодержавному або світовому рівні фахівців та їх авторських шкіл чи фахівців з високим рівнем професійної кваліфікації та великим досвідом практичної роботи;
• наявність сучасної матеріально-технічної бази та перспектив подальшого розвитку.
Для забезпечення функціонування національного вищого навчального закладу України та здійснення контролю за його діяльністю:
• створюється наглядова рада, персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищого навчального закладу з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти (див. коментар до ст. 35 цього Закону, а також, наприклад, постанову Кабінету Міністрів України "Питання Національного університету "Києво-Могилянська академія" від 22 серпня № 1325);
• фінансування діяльності проводиться за окремими нормативами установлюваними Кабінетом Міністрів України;
• йому надається право в межах фонду заробітної плати за рахунок коштів, виділених з державного бюджету України, та власних коштів установлювати підвищені посадові оклади, стипендії та інші заохочувальні виплати відповідно до законодавства України.
Вищому навчальному закладу України надається статус національного або вищий навчальний заклад позбавляється такого статусу указом Президента України.
|
:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право