Операції з цінними паперами охоплюють розрахункові та облікові операції з паперами власної емісії і отриманими. Папери власної емісії охоплюють операції емісії, продажу, обміну, випуску, оплату дивідендів (процентів). Їх випуск проводиться з метою формування статутного фонду шляхом емісії й розміщення власних акцій. Для збільшення статутного фонду емітенти вдаються до облігацій, депозитних і ощадних сертифікатів, векселів та похідних цінних паперів.

З отриманими (чужими) цінними паперами (папери невласної емісії) здійснюються операції купівлі, продажу, зберігання, отримання платежів.

Надзвичайно важливою є операція емісії цінних паперів. Важливо оволодіти положеннями щодо сукупності вимог до емітента, знаннями правила: цінні папери забезпечуються реально існуючою вартістю, яка виконує роль заставленого майна в іпотечній формі кредиту. Строк перебування цінного паперу в обігу визначається на основі розрахунку економічної ефективності кредитованого проекту та терміну окупності вкладень.

На підставі розрахунку очікуваного ефекту розміщення цінних паперів студенти повинні визначати тип емітованих цінних паперів: привілейовані чи звичайні. Привілейовані цінні папери надають їх власникам певні привілеї на відміну від власників звичайних цінних паперів цього ж емітента. Прийняття рішення про випуск в обіг високоліквідних чи неліквідних цінних паперів, зумовлене, переважно двома причинами: по-перше, отримати додаткові кошти для забезпечення зростання обсягів і якості продукції; по-друге, приватизація підприємств та переведення їх на комерційну основу функціонування. Важливо визначати розмір номінальної вартості і кількості одиниць емітованих цінних паперів. Водночас в операції купівлі чи отримання в розрахунок цінних паперів інших емітентів, щоб реально оцінювати доцільність цих операцій, інвестору потрібно мати об´єктивну інформацію про фінансові результати і баланс емітента, обрахувати коефіцієнти зносу основного капіталу, оборотності оборотних засобів, рентабельності виробничих фондів та ін.

В роботі з цінними паперами важливе місце посідає організація бухгалтерського обліку. Його загальними принципами є здійснення подвійних записів і правило констатації права власності. Провідним інструментом обліку і зберігання цінних паперів стає ведення їхніх реєстрів. В реєстрах відображають інформацію про: товариство-емітента, розмір його статутного фонду, кількість і номінальну вартість випущених цінних паперів, про їх дроблення і консолідацію, про виплату дивідендів (процентів). Система реєстрів вимагає також ведення реєстраційного журналу записів у хронологічному порядку індивідуально відносно кожного цінного паперу, журналу видачі й анулювання цінних паперів.

Права і обов´язки власників та торгівців цінними паперами регулюються законом України «Про цінні папери та фондову біржу». Торгівці цінними паперами можуть проводити емісійну діяльність з випуску цінних паперів, комерційну - купівлю-продаж цінних паперів від власного імені та за дорученням і комісійну діяльність, що становить дилерські операції. Дилер на ринку цінних паперів діє як підприємець, який купує і продає цінні папери від власного імені та за свої кошти, а його дохід складає різницю між ціною їх купівлі та продажу.

Студентам важливо з´ясувати механізм регулювання емісії та обертання цінних паперів, головною метою якого є чітке впорядкування взаємодії та захисту інтересів його учасників шляхом встановлення належних правил, критеріїв і стандартів стосовно відносин з приводу цінних паперів.

Провідними принципами стабільності обертання цінних паперів є принципи законності, дотримання меж компетентності, встановленої законами і підзаконними актами для органів державно-правового та інституційно-правового регулювання. При цьому, якщо державно-правове регулювання за своїм характером є загальнообов´язковим, субординаційним і базується на можливості застосування примусу, то інституційно-правове - конкретно обов´язкове, значною мірою є самоврядним, раціональним, морально-етичним, що орієнтується на ринкову доцільність.

Порушення цих обов´язкових для всіх без винятку учасників обігу цінних паперів вимог створює загрозу для існуючого порядку взаємодії емітентів і власників цінних паперів, тому до порушників застосовуються належні санкції впливу та примусу.

Для визначення множини цінних паперів, що перебувають у розпорядженні окремо взятого індивіда, вживається термін «портфель цінних паперів».

Портфель цінних паперів - це всі цінні папери, що їх має інвестор у своєму розпорядженні. Портфель формується внаслідок вкладання інвестором (фізичною або юридичною особою) власних і позикових коштів, майнових та інтелектуальних цінностей у довгострокові вкладання капіталу. Він складається із сукупності таких цінних паперів, які насамперед відображають цілі та характер діяльності інвестора. Вкладання коштів у цінні папери завжди пов´язане з певним ризиком.

Зокрема, консервативні вкладання передбачають придбання цінних паперів з мінімальним ризиком і порівняно меншою дохідністю. До них належать переважно облігації, короткострокові цінні папери. Агресивні вкладення спрямовані на придбання цінних паперів з високим рівнем ризику. Це в середньому дає більший дохід (в основному акції).

Кожний інвестор, як правило, прагне до диверсифікації портфельних інвестицій шляхом придбання таких цінних паперів, які дозволяють зменшити ризик, розподіливши придбані цінні папери між кількома видами ризикових операцій.

Портфель вважається збалансованим тоді, коли досягнуто оптимальне поєднання:

1)    Безпеки - невразливості інвестицій від потрясінь на фондовому ринку і стабільності отримання доходу;

2)    Доходності - здатності цінних паперів приносити їх власнику кошти у грошовій формі (проценти, дивіденди);

3)    Зростання капіталу на основі збільшення вартості цінних паперів;

4)    Ліквідності - здатності швидко і без втрат в ціні перетворюватися у готівкові кошти.

Приміром, оптимальний портфель цінних паперів у США в 1988 р. становив: акцій - 26,5%, урядових цінних паперів - 27,7%, облігацій - 11,8%, заставних паперів - 27,6%, тих цінних паперів, що дають неоподаткований дохід, - 6,4%.

Перелік основних фінансових засобів США