Складні і багатоманітні кредитні відносини знаходять свою реалізацію в кредитній системі. Науковою думкою напрацьовано два визначення категорії «кредитна система»:

1)    як сукупність кредитних відносин, їх форм і методів реалізації та інститутів, за допомогою яких ці відносини функціонують;

2)    кредитна система - це сукупність банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які здійснюють мобілізацію грошових ресурсів і надають їх у позику.

Друге визначення не дає повного уявлення про економічний зміст відносин, що реалізуються у банківській і парабанківській системах, не розкриває зміст мотивів об´єднання установ у парабанківську систему. І, нарешті, не всі парабанківські установи здійснюють позикові операції. Водночас, в першому визначенні кредитна система подана як сукупність специфічних економічних відносин, яким властиві свої форми і методи кредитування, що реалізуються в спеціальних установах. Кредитні відносини і спеціалізовані інститути, що їх реалізують, можна класифікувати так:

Необхідність кредитної системи викликана такими об´єктивними потребами:

а) організації кредитних відносин через кредитні установи, які акумулюють тимчасово вільні кошти і надають їх у позику для розвитку виробництва і розширення торгівлі;

б) управління та врівноваження відповідних грошових потоків, що творить особливу форму підприємницької діяльності;

в) технічної організації руху грошових коштів у економіці, її здійснюють інститути кредитної системи як посередники у забезпеченні руху коштів між різними суб´єктами ринку.

Процес розвитку кредитних відносин від найпростіших форм безпосереднього руху коштів від кредиторів до позичальників і навпаки привів до появи посередників, що стали акумулювати тимчасово вільні кошти і надавати їх у позику у формі банківського кредиту. Наступний розвиток кредиту привів до появи та розвитку спеціалізованих фінансових посередників, які обслуговують ті сегменти грошового ринку, що не зайняті банками. Завершив процес становлення кредитної системи історичний період створення єдиного органу регулювання кредитної системи - центрального (національного) банку, який став виконувати функції управління процесами організації кредитно-розрахункового й фінансового обслуговування господарства та інші суспільні дії.

Сучасна система організації нагромадження і розподілу тимчасово вільних коштів викликала появу чисельних інститутів кредитної системи, які за специфікою їх діяльності можна об´єднати у три великі групи:

1)    центральні (національні) банки;

2)    комерційні банки, які залежно від особливостей кредитних відносин бувають універсального типу і спеціалізовані (інвестиційні, інноваційні, ощадні, клірингові, іпотечні);

3)    спеціалізовані кредитно-фінансові установи (парабанки): лізингові і факторингові компанії, брокерські і дилерські фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, поштово-ощадні установи.

Загалом, кредитну систему країни можна виразити такою функціональною схемою:

Основну ланку кредитної системи складають банки. Банк - це особлива установа, що акумулює тимчасово вільні кошти, надає їх у кредит, здійснює розрахунки та інші фінансові операції й послуги. В сукупності вони становлять банківську систему. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, як правило, зосереджують свою діяльність на невеликих сегментах ринку фінансових послуг, пропонуючи відносно вузький спектр операцій певним клієнтам.

Загалом, кредитну систему можна розглядати у двох аспектах: широкому і вузькому значенні. В широкому розумінні кредитну систему тлумачать як всю сукупність відповідних інститутів, механізмів, форм і методів кредитування, а також фінансових і комерційних установ, що обслуговують реалізацію кредитних відносин. У вузькому розумінні термін «кредитна система» ототожнюється з поняттям «банківська система». Так тлумачилась кредитна система, приміром, в колишній радянській економіці, в якій отримати позичку можна було лише у банку, бо інших кредитних установ просто не існувало.

За рівнем розвитку того чи іншого сектора кредитні системи різних країн суттєво відмінні. Але спільною є потреба підвищення ефективності функціонування кредитної системи в ринковій економіці. Вона передбачає впровадження ієрархічної побудови її інститутів на двох рівнях: перший - центральний (національний) банк країни; другий - комерційні банки і спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Це дозволяє забезпечити чітку організацію взаємодії різних ланок кредитної системи, регулювання їх діяльності для повного задоволення потреб економіки країни тощо.

Водночас в ряді країн світу склалися потужні трирівневі кредитні системи, які включають:

а) центральний банк;

б) мережу комерційних банків, які виконують функцію залучення грошових коштів фізичних і юридичних осіб і розміщення їх від імені банків на умовах поворотності, платності і строковості;

в) структури небанківських кредитних організацій, що виконують дозволені законодавством окремі кредитно-розрахункові операції. До розбудови такої кредитної системи приступила й Україна.

Звичайно, можлива й однорівнева кредитна система. Саме такою вона була на початкових стадіях розвитку кредиту, коли ще був відсутній центральний банк, та в адміністративно-командній системі, де один державний банк виконував усі функції кредитної системи. Після її краху країни, що утворилися як незалежні держави, розпочали розвиток багатоманітних кредитних відносин і системи інститутів їх функціонування на основі дворівневої кредитної системи. Така організація формує вищий рівень - центральний (національний) банк, в якому зосереджуються взаємодії з комерційними банками на основі нормативно-законодавчого регулювання і нагляду, та нижчий (другий) рівень, що об´єднує інші кредитні інститути, покликані обслуговувати всі інші кредитні відносини суб´єктів ринкових відносин.

Важливим складовим елементом кредитної системи є її інфраструктура. Інфраструктура кредитної системи - це комплекс нормативно-правового забезпечення, система захисту інтересів вкладників і кредитних установ, інформаційне забезпечення, наявність розрахункової мережі, інкасаторського обслуговування і охорони кредитних закладів, системи підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації тощо.

Даючи визначення категорії «кредитна система», важливо звернути увагу на її нетотожність з банківською системою. Структура кредитної системи охоплює банківську систему, небанківські кредитно-фінансові установи, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди. До її структури входять також страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди, лізингові і факторингові компанії та інші складові елементи. Їх загальною ознакою є участь в акумулюванні та перерозподілі капіталу на постійних засадах.