- це вищий (філософський) рівень, до якого відносяться діалектичні, гносеологічні і логічні методи, що використовуються не тільки в науковому пізнанні, але и у практичній діяльності (практичному пізнанні).

1.1. Загальні діалектичні методи

Діалектика як загальна методологія дає знання найбільш загальних законів розвитку природи, суспільства і мислення, дозволяє охопити світ у його цілісності, визначити місце досліджуваної проблеми серед безлічі інших, її зв´язку з ними і т.д. У наукових юридичних дослідженнях використовується або всі або частина діалектичних узагальнень, що організують, групують навколо себе інші способи пізнання. Зокрема, такі діалектичні закони і категорії як:

¨ єдність і боротьба протилежностей;

¨ кількісних і якісних змін;

¨ заперечення;

¨ сутність і явище;

¨ зміст і форма;

¨ необхідність і випадковість і т.д.

1.2. Загальні формально-логічні методи

Аналіз - це уявне розчленовування цілісного предмета на складові частини (сторони, ознаки, властивості або відношення) з метою його вивчення.

Синтез - це поєднання раніше виділених частин (сторін, ознак, властивостей або відношень) предмета в єдине ціле.

Абстрагування - це виділення властивостей і відношень досліджуваного явища, до яких виявлено інтерес, а також одночасне відвертання уваги від інших властивостей і відношень, у результаті чого утворюються різноманітні абстракції - поняття, категорії, теоретичні конструкції та їх системи. Абстрагування лежить в основі типології і класифікації, моделювання, побудови теорій як систем знань.

Узагальнення - це метод, в результаті застосування якого встановлюються загальні властивості й ознаки об´єктів, шляхом переходу від конкретного або менш загального поняття і судження до більш загального поняття або судження. Розширення класу предметів і виділення загальних властивостей цього класу дозволяє будувати усе більш ширші поняття.

Індукція - це метод дослідження і спосіб міркування, у якому загальний висновок будується на основі конкретних посилань. Спочатку в процесі досвіду, експерименту, спостереження визначаються, встановлюються, збираються окремі факти, при наступному аналізі яких виділяються загальні і повторювані риси ряду явищ, що входять у визначений клас явищ. На цій основі будується індуктивний умовивід, де висновком є судження, у якому ознака приписується всьому класу.

Дедукція - це метод дослідження і спосіб міркування, за допомогою якого з загальних посилок із необхідністю випливає висновок конкретного характеру. У дедукції, на відміну від індукції, виходячи і спираючись на загальне знання, роблять висновок конкретного характеру. При використанні як посилання гіпотетичного припущення, наприклад нової наукової ідеї, дедукція є відправною точкою зародження нової теоретичної системи.

Аналогія - це метод дослідження, при якому на основі подібності об´єктів в одних ознаках, робиться висновок про їхню подібність і в інших ознаках. Умовиводи за аналогією широко використовуються в моделюванні.

Моделювання - це метод вивчення об´єкта (оригіналу) шляхом створення і дослідження його копії (моделі). Використання методу моделювання дозволяє досліджувати ті сторони об´єктів, що неможливо осягнути шляхом безпосереднього вивчення, або невигідно вивчати у такий спосіб. Особливого розповсюдження одержав метод комп´ютерного моделювання. Моделі, що застосовуються у повсякденному і науковому пізнанні, можна розділити на два великих класи - матеріальні, що є природними об´єктами і функціонують за законами природи, а також ідеальні -ідеальні утворення (образи), що зафіксовані у відповідній знаковій формі і функціонують за законами логіки.