Безкоштовна бібліотека підручників



Адміністративне право України

9.3. Управління культурою


Під терміном "культура" (лат. cultura) розуміють сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених суспільством, що характеризують певний рівень його розвитку.
   Таким чином, до культурних цінностей належать об´єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення.
   Питання збереження, примноження та інтенсивного використання культурних цінностей для морально-естетичного виховання населення посідають особливе місце серед державних інтересів.
   Основними принципами культурної політики в Україні є:
   • визнання культури як одного із головних чинників самобутності української нації та національних меншин, які проживають на території України;
   • утвердження гуманістичних ідей, високих моральних засад у суспільному житті, орієнтація як на національні, так і на загальнолюдські цінності, визнання їх пріоритетності над політичними і класовими інтересами;
   • збереження і примноження культурних надбань;
   • розвиток культурних зв´язків з українцями, що проживають за кордоном, як основи збереження цілісності української культури;
   • гарантування свободи творчої діяльності, невтручання у творчий процес з боку держави, політичних партій та інших громадських об´єднань;
   • рівність прав і можливостей громадян незалежно від соціального стану та національної приналежності у створенні, використанні та поширенні культурних цінностей;
   • доступність культурних цінностей, усіх видів культурних послуг та культурної діяльності для кожного громадянина;
   • забезпечення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня та естетичного виховання громадян;
   • заохочення благодійної діяльності у сфері культури підприємств, організацій, громадських об´єднань, релігійних організацій, окремих громадян;
   • всебічне міжнародне культурне співробітництво;
   • визнання пріоритету міжнародно-правових актів у сфері культури;
   • поєднання державних і громадських засад у забезпеченні розвитку культури.
   Важливе значення щодо втілення вищеозначених принципів у реальне життя мають Основи законодавства України про культуру, прийняті 14 лютого 1992 p. Вони визначають правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури в Україні, регулюють суспільні відносини у сфері створення, поширення, збереження та використання культурних цінностей і спрямовані на:
   - реалізацію суверенних прав України у сфері культури;
   - відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають на території України;
   - забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості;
   - реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей;
   - соціальний захист працівників культури;
   - створення матеріальних і фінансових умов розвитку культури.
   Гарантуючи свободу творчості, вільний вибір видів культурної діяльності (ст. 54 Конституції України), державою не допускається втручання у творчий процес, а також цензура у сфері творчої діяльності. Вона забезпечує створення умов для розвитку літературної та художньої критики, інших форм об´єктивної оцінки історико-культурних процесів.
   З метою забезпечення означених гарантій, чинне законодавство встановлює певні права і обов´язки громадян у сфері культури.
   Кожний громадянин у сфері культури має право на свободу творчості; вільний вибір будь-якого виду культурної діяльності, засобів і сфер застосування творчих здібностей та самостійне визначення долі своїх творів; здійснення професійної та аматорської діяльності на індивідуальній чи колективній основі, самостійно чи з допомогою будь-яких форм посередництва; створення закладів, підприємств і організацій культури; об´єднання у творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об´єднання, які діють у сфері культури; збереження і розвиток національно-культурної самобутності, народних традицій та звичаїв; доступ до культурних цінностей; захист інтелектуальної власності; здобуття спеціальної освіти.
   Відповідно до прав, громадяни у сфері культури зобов´язані додержувати вимог чинного законодавства щодо діяльності у сфері культури; дбати про збереження культурної спадщини, традицій народної культури, сприяти охороні пам´яток історії та культури; поважати культуру, мову, традиції, звичаї та обряди національних меншин, які проживають на території України; піклуватися про естетичне виховання і культурний розвиток дітей, прилучення Їх до цінностей вітчизняної та світової культури.
   Центральним органом державної виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі культури і мистецтв, шляхом здійснення керівництво цією сферою управління, а також несе відповідальність за її розвиток є Міністерство культури і мистецтв України (Мінкультури України). Основними завданнями Мінкультури України є:
   • реалізація державної політики у сфері культури і мистецтв виходячи з принципів та пріоритетів, визначених Основами законодавства України про культуру та законодавством України;
   • збереження культурно-мистецького надбання, розвиток української культури і мистецтв, створення сприятливих умов для збереження етнічної мовної та культурної самобутності, рівноправного розвитку національних культур в Україні;
   • розробка пропозицій щодо основних напрямів розвитку національної культури і мистецтв, стимулювання культурно-мистецького процесу;
   • розвиток соціальної та ринкової інфраструктури у сфері культури і мистецтв, забезпечення ефективного управління галуззю та зміцнення її матеріально-технічної бази;
   • державний контроль за вивезенням з України та ввезенням в Україну культурних цінностей;
   • розширення міжнародного культурного співробітництва та розвиток культурних зв´язків.
   Мінкультури України відповідно до покладених на нього завдань:
   1) розробляє проекти цільових державних програм розвитку культури і мистецтв, пропозиції щодо правового регулювання та податкової політики у цій сфері;
   2) прогнозує розвиток культури і мистецтв, готує та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо надання закладам культури і мистецтв статусу національних, академічних, а також щодо присвоєння митцям і працівникам культури почесних звань, відзначення їх державними преміями та нагородами;
   3) сприяє відкритості національної культури, заохочує і підтримує розповсюдження творів літератури і мистецтва;
   4) створює умови для розвитку всіх видів мистецтв, самодіяльної творчості, заохочує новаторські пошуки в мистецтві, забезпечує свободу творчості, створює умови для вільного виявлення індивідуальності митця;
   5) сприяє роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, молодіжних і дитячих організацій, фондів, асоціацій, інших громадських організацій, що діють у сфері культури і мистецтв;
   6) визначає пріоритети, встановлює порядок і здійснює придбання творів літератури та мистецтв за рахунок і в межах бюджетних коштів;
   7) інформує органи законодавчої та виконавчої влади, громадськість, засоби масової інформації про стан здійснення політики у сфері культури і мистецтв, проводить інформаційно-пропагандистську та видавничу діяльність;
   8) забезпечує охорону пам´яток історії та культури, захист історико-культурного середовища, визначає порядок і організує роботу з обліку, охорони, реставрації, використання і популяризації пам´яток історії та культури;
   9) формує Державний реєстр національного культурного надбання та Державний фільмофонд;
   10) забезпечує збереження і розвиток культурних традицій українського народу, сприяє відродженню осередків традиційної народної творчості, промислів та ремесел, дбає про захист інтелектуальної власності та реалізацію авторських прав;
   11) сприяє соціальному та правовому захисту працівників культури і мистецтв, надає працівникам культури і мистецтв підтримку в реалізації художніх задумів та проектів, пов´язаних з виконанням державного контракту;
   12) визначає перспективи та напрями розвитку спеціальної освіти у галузі культури і мистецтв, організує підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації творчих працівників та інших фахівців галузі;
   13) сприяє підвищенню ефективності наукових досліджень з актуальних проблем культури і мистецтв, розробці та впровадженню в галузі нової техніки і сучасних технологій;
   14) визначає пріоритетні напрями розвитку галузевої науки, залучає науковий потенціал галузі до реалізації міжнародних і державних програм та проектів у сфері культури і мистецтв;
   15) вживає відповідно до законодавства заходів для вдосконалення роботи підприємств галузі;
   16) розробляє вимоги до проектів будівель та споруд підприємств культури і мистецтв, організує проектування пам´ятників та монументів і здійснює контроль за їх спорудженням;
   17) вносить пропозиції щодо обсягів фінансування з державного бюджету розвитку культури і мистецтв, бере участь у розробці нормативів матеріального та фінансового забезпечення підприємств;
   18) проводить науково-технічну політику в питаннях розвитку матеріально-технічної бази культури, її технічного переоснащення, забезпечує ефективність використання капітальних вкладень, що виділяються Міністерству;
   19) забезпечує реалізацію антимонопольної політики у галузі культури і мистецтв, сприяє розвитку конкуренції;
   20) здійснює в межах повноважень, визначених законодавством України, функції з управління майном підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності та належать до сфери управління Міністерства;
   21) укладає і розриває контракти з керівниками підприємств, організує контроль за експлуатацією і технічним станом споруд підприємств, віднесених до сфери управління Міністерства;
   22) впроваджує прогресивні форми господарювання в галузі, у межах своїх повноважень розробляє і вносить пропозиції щодо формування державного контракту;
   23) координує гастрольно-концертну, виставкову, фестивальну, конкурсну діяльність тощо;
   24) заохочує благодійницьку діяльність, спрямовану на розвиток культури і мистецтв в Україні та за її межами;
   25) контролює додержання правил охорони праці, техніки безпеки та пожежної безпеки на підприємствах культури і мистецтв, проводить науково обґрунтовану кадрову політику;
   26) організує бухгалтерський облік, бухгалтерську і статистичну звітність, а також контрольно-ревізійну роботу в галузі;
   27) здійснює за участю відповідних органів державної виконавчої влади контроль за переміщенням творів мистецтва, предметів та інструментів, що становлять історико-культурну цінність;
   28) стимулює розвиток художнього ринку та експорт національної культурної продукції згідно із законодавством, сприяє інтеграції України у світовий культурний процес, налагоджує співробітництво між підприємствами культури і мистецтв України та зарубіжних країн, міжнародними організаціями;
   29) організує популяризацію надбань культури українського народу за межами України і світової культури в Україні, сприяє задоволенню культурних потреб українців та прихильників української культури за межами України, залучає кращих представників української діаспори до культурно-мистецьких процесів в Україні;
   30) забезпечує реалізацію міжнародних договорів України у сфері культури і мистецтв. Мінкультури України має право:
   1) представляти Уряд України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час підписання міжнародних договорів України;
   2) залучати фахівців центральних органів державної виконавчої влади, установ, організацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
   3) аналізувати роботу підприємств культури і мистецтв незалежно від відомчого підпорядкування з питань, що належать до компетенції Міністерства;
   4) засновувати в установленому порядку друковані та інші засоби масової інформації, створювати видавництва, культурно-освітні програми для радіо і телебачення, організовувати записи і тиражування на різних типах носіїв аудіовізуальної інформації творів національного мистецтва і літератури з метою їх популяризації в Україні та за її межами;
   5) засновувати фонди, організовувати і проводити аукціони, виставки-продажі в порядку, визначеному законодавством України;
   6) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів державної виконавчої влади інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
   7) залучати на договірній основі висококваліфікованих фахівців для проведення консультацій, експертизи проектів і пропозицій щодо розвитку культури і мистецтв;
   8) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.
   Мінкультури України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними органами державної влади, органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади і самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.
   Мінкультури України у межах своїх повноважень та на виконання законодавства України видає накази, організовує та контролює їх виконання.
   У випадках, передбачених законодавством, рішення Міністерства можуть бути обов´язковими для виконання центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами незалежно від форми власності та громадянами.
   Правові, соціальні, економічні та організаційні засади діяльності творчих спілок у галузі культури та мистецтва визначає Закон України від 7 жовтня 1997 p. "Про професійних творчих працівників та творчі спілки".
   Професійним творчим працівником вважається фізична особа, творча діяльність якої становить її основне заняття, що завершується створенням і оприлюдненням творів або їх інтерпретацією в галузі культури та мистецтва і є головним джерелом її доходів, незалежно від того, має вона чи не має будь-які юридичне оформлені трудові відносини.
   Творча спілка — це добровільне об´єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту.
   Основними напрямами діяльності творчої спілки є:
   • творча діяльність у галузі культури і мистецтва;
   • розвиток національної культури та мистецтва, розробка і втілення в життя культурно-мистецьких заходів, організація творчих конкурсів, виставок, авторських вечорів, прем´єр, фестивалів тощо;
   • створення умов для творчої праці, підвищення професійного, наукового та загальнокультурного рівня членів творчої спілки, виховання творчої молоді, оволодіння нею досягненнями національної та загальнолюдської культури;
   • пошук талантів серед молоді та сприяння їх творчому розвитку;
   • видання газет, журналів, книг та іншої друкованої продукції, створення кіно— та відеофільмів, аудіовізуальної продукції з метою популяризації досягнень української та світової культури і мистецтва, творчого доробку членів спілок;
   • турбота про правовий, соціальний та професійний захист членів творчої спілки;
   • сприяння відродженню, розвиткові та популяризації народної творчості, творчому використанню народних традицій у розвиткові культури та мистецтва, збереженню та збагаченню історико-культурної спадщини та довкілля, проведенню масових культурно-просвітницьких заходів, а також утвердженню демократичних, загальнолюдських цінностей;
   • постійна співпраця з педагогічними та науково-педагогічними колективами навчальних закладів;
   • подання допомоги в навчально-виховній роботі педагогічним колективам у патріотичному, культурному та інтелектуальному розвитку дітей та молоді, у морально-етичному та естетичному вихованні;
   • сприяння обміну культурними цінностями, співробітництво між діячами культури і мистецтва різних країн, національними і міжнародними організаціями культури та мистецтв;
   • виховання поваги до історико-культурних цінностей, традицій українського та інших народів.
   Держава забезпечує підтримку і захист законних прав та інтересів творчих спілок, гарантує однакові умови для виконання ними статутних завдань і цілей. З цією метою вона: сприяє розвиткові творчих спілок, їх діяльності щодо творення національної культури та мистецтва, проведенню культурно— мистецьких заходів; надає творчим спілкам дотації та розміщує державні замовлення; надає необхідну інформацію для забезпечення діяльності творчих спілок; гарантує професійний та соціальний захист членів творчих спілок, охорону їх авторських прав; залучає творчі спілки до підготовки законопроектів, розробки загальнодержавних програм національно-культурного розвитку, інших соціальне важливих культурологічних та соціально-політичних заходів.
   Професійний творчий працівник користується правом на державне соціальне страхування, оплату праці відповідно до професії, кваліфікації та особистого трудового внеску, належні умови праці, пенсійне забезпечення згідно з законодавством України. Професійний творчий працівник може мати статус як найманого працівника, так і особи, яка не працює за наймом.
   Професійним творчим працівникам — членам творчої спілки для забезпечення умов для творчої діяльності надається окрема кімната (кабінет, майстерня) або додаткова жила площа розміром не менш як 20 кв. м, що оплачується в одинарному розмірі.
   Творчі спілки України можуть мати всеукраїнський та регіональний (місцевий) статус. До всеукраїнських творчих спілок належать спілки, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві творчі осередки у більшості її областей. До регіональних (місцевих) творчих спілок належать спілки, діяльність яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону.
   Творча спілка створюється групою професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва (всеукраїнська — у складі не менш як 100 осіб, регіональна (місцева) — не менш як 20 осіб), що мають у своєму доробку завершені та оприлюднені твори культури і мистецтва чи їх інтерпретації і досягай 18 років.
   Творчі спілки мають право:
   • здійснювати творчу та господарську діяльність у передбаченому законодавством порядку для виконання своїх статутних завдань;
   • представляти та захищати права і законні інтереси своїх членів;
   • брати участь у розробці нормативно-правових актів щодо діяльності творчих спілок та статусу творчих працівників;
   • брати участь у визначенні засад державної політики у сфері оплати праці членів творчих спілок, страхування, пенсійного забезпечення, зайнятості, правового та соціально-економічного захисту творчих працівників;
   • представляти професійних творчих працівників до відзначення державними нагородами, почесними званнями, державними преміями, іншими видами морального та матеріального заохочення;
   • здійснювати заходи з соціально-економічної підтримки та благодійництва;
   • у встановленому порядку створювати фонди творчих спілок з правами юридичної особи для виконання статутних завдань і цілей творчої спілки;
   • володіти, користуватися і розпоряджатися майном на правах власника відповідно до законодавства України;
   • на пріоритетність при продовженні договору оренди приміщень, які вони орендують під творчі майстерні, студії, лабораторії тощо.
   Державна реєстрація всеукраїнських творчих спілок здійснюється Міністерством юстиції України, а їх територіальних осередків та регіональних (місцевих) творчих спілок — відповідними місцевими органами виконавчої влади.
   Для державної реєстрації творчої спілки її засновники подають до органу, що здійснює реєстрацію, заяву, до якої додаються документ про сплату реєстраційного збору та установчі документи: статут творчої спілки і протокол загальних зборів (з´їзду, конференції) про утворення творчої спілки, в якому мають міститися такі відомості:
   • назва організації та мета її утворення;
   • дата утворення;
   • склад засновників та керівних органів;
   • місцезнаходження керівних органів творчої спілки, номер контактного телефону;
   • дані про територіальні осередки.
   Орган, що здійснює реєстрацію творчої спілки, у місячний строк видає засновникам свідоцтво про державну реєстрацію творчої спілки за зразком, встановленим Кабінетом Міністрів України. У необхідних випадках орган, що здійснює реєстрацію творчої спілки, проводить перевірку відомостей, зазначених у поданих документах.
   З моменту реєстрації творча спілка чи її територіальний осередок набувають статусу юридичної особи.
   Орган, що здійснює реєстрацію творчої спілки, відмовляє у державній реєстрації творчої спілки у разі, коли:
   - статут або інші документи, подані на реєстрацію, суперечать законодавству України;
   - з такою ж назвою зареєстровано іншу творчу спілку.
   Орган, що здійснює реєстрацію творчої спілки, надсилає письмове повідомлення про відмову в державній реєстрації, в якому зазначаються підстави відмови, передбачені цим Законом.
   Відмова в державній реєстрації творчої спілки може бути оскаржена в судовому порядку.
   Діяльність творчої спілки припиняється:
   - згідно з рішенням загальних зборів (з´їзду, конференції) творчої спілки;
   - на підставі рішення суду в разі порушення законодавства України.
   Діяльністю творчої спілки керують:
   - загальні збори (з´їзд, конференція), що є вищим керівним органом творчої спілки і скликаються відповідно до статуту творчої спілки;
   - правління, що обирається загальними зборами і керує спілкою у період між загальними зборами президія (рада тощо) та голова правління. У період між засіданнями правління поточною діяльністю творчої спілки керують президія (рада тощо) та голова правління творчої спілки відповідно до законодавства України та статуту творчої спілки.
   Контроль за фінансово-господарською діяльністю творчої спілки, правильним веденням справ, своєчасним розглядом листів, звернень, заяв і скарг здійснює ревізійна комісія творчої спілки.
   Звітність про діяльність творчих спілок має відкритий характер і є доступною кожному члену спілки. Спілки інформують громадськість про свою діяльність через засоби масової інформації.



|
:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право