Татаро-монгольська навала перервала процес розвитку національних грошей. Після неї окрім шкіряних кунних грошей ніяких металевих монет не карбували. Лише в XIV ст. відновилося карбування металевих грошей вже в окремих частинах території України, які перебували під владою чужих урядів. Зокрема, в Галичині, яку захопила Польща, на знак визнання автономії намісник короля Польщі Володислав Опільський (1372-1378) карбував у Львові срібні монети «квартники» з галицьким гербом і написом «moneta Ruscie» та мідні монети «пули». Пізніше Володислав Ягайло (1386-1434) також карбував срібні півгроші у Львові з написом «moneta Lemburgensis» - монета львівська.

На східноукраїнських землях після приєднання їх до Литви в Київському князівстві, що стало вже одним із удільних князівств Литви, на початку 1360 р. почали карбувати срібні денарії князя Володимира Ольгердовича (1362-1394) з його гербом і написом «Володимирово». В археологічних знахідках трапляються також монети нез´ясованого князя Романа. Водночас розширення торгово-економічних зв´язків з європейськими країнами сприяло появі в обігу значної маси їхніх металевих монет. Особливо великим був наплив срібних чеських (празьких) грошей («grossi Pragenses») та інших монет: ранніх литовських і польських монет, генуезько-татарських «аспрів» з м. Кафи у Криму та ін. У XV-XVI ст. в обігу перебували також литовські монети - півгроші й інші номінали: шостаки (6 г срібла), трояки (3 г), третяки (три денарії). Значну масу грошового обороту охоплювали монети підвладних Польсько-Литовській державі пруських міст Єльбіну, Гданська, Торна, Вохови, Познані та ін. В XVI-XVIIст. спостерігався значний наплив золотих дукатів і срібних талерів країн Європи. Таке розмаїття монет в обігу тогочасної території України слід сприймати як свідчення високого розвитку ринкових відносин і широких економічних й торгівельних зв´язків з багатьма країнами світу.