Обираючи комплекс методів і заходів реформування грошової системи, студенти мають звернути увагу на взаємодію проблем оздоровлення економіки і грошово-кредитної сфери, забезпечення стабільності обмінного курсу національної валюти і стабільності цін та усунення інфляції. Дані аспекти формують інші сторони процесу оздоровлення грошового обігу. Ось чому кожна грошова реформа здатна успішно використати досвід проведення реформ в інших країнах і саме, виходячи із конкретно-історичних умов, обрати свою методологію, набути свого особливого змісту й спрямування. Для досягнення успіхів важливо вірно оцінити провідні чинники інфляційного процесу і метод проведення грошових реформ.

Світовий досвід знає два основних методи проведення грошових реформ: метод блокування банківських рахунків на заздалегідь визначений строк або навіть на невизначений термін і метод списання готівки та коштів населення на банківських рахунках з одночасною заміною їх на нову грошову одиницю за єдиним чи диференційованим співвідношенням. Важливо, що перший із вказаних методів надає необхідний оперативно-економічний простір урядові країни для збалансування грошової і товарної маси, а заморожені кошти повертаються власникам після нормалізації економіки і зростання суспільного виробництва. Цивілізованість методу блокування банківських рахунків полягає в тому, що заблоковані кошти можна конвертувати у цінні папери, що не будуть знецінюватися і одночасно приноситимуть їх власникам дохід. А з іншого боку, впровадження цього методу гарантує захист грошових нагромаджень населення і підприємців та одночасно надає свободу дії ініціаторам реформи для стабілізації товарного ринку і розбудови стабільної грошової системи.

Метод списання готівки і коштів населення на банківських рахунках за одночасної їх заміни на нову грошову одиницю за єдиним або диференційованим співвідношенням. Цей метод переважно використовується в процесі проведення одномоментних грошових реформ. В ньому доцільність застосування диференційованого співвідношення може обґрунтовуватися різними причинами: досягнення соціальної справедливості відносно зубожілої більшості громадян, потребами покриття витрат на проведення грошової реформи тощо. Але внаслідок цього впроваджується зрівнялівка, яка інколи здатна принести більше шкоди, ніж очікувані доходи чи соціальна справедливість.

Реформатори можуть за необхідності використати різні варіанти комбінування цих методів, вдаватися до застосування інших важелів і прийомів. Але слід мати на увазі, що вони дають найкращий результат лише за умов: одночасного і узгодженого реформування відносин економіки, кредиту, фінансів і грошового обігу; формування ефективної нормативно-економічної бази; впровадження єдиних паритетів стосовно усіх іноземних валют; встановлення обґрунтованого розрахункового курсу національної грошової одиниці. Першочерговість досягнення стабілізації валюти диктує необхідність застосування методів деномінації, нуліфікації, ревалоризації, реставрації, девальвації, ревальвації валюти та запровадження політики дефляції.

Розкриваючи зміст методу реформи паралельного обігу валют, студенти мають з´ясувати, що вони є реформами консервативного типу, а за технікою проведення - найскладніші.

Одночасність обігу двох валют дозволяє обрати найдоцільніший спосіб економічного маневрування, здійснити мобілізацію необхідних ресурсів, погашати державний борг шляхом розміщення позик, вдосконалювати систему кредиту тощо. Внаслідок стрімкого запровадження комплексу перетворень й інших заходів нова грошова одиниця розширює простір свого обігу, насамперед, заповнюючи сфери безінфляційного функціонування і поступово витісняє з обігу старі гроші, які весь тиск інфляційного процесу перебирають на себе.

Водночас сегментація сфери грошового обігу здатна створити реальні загрози передчасного знецінення старої грошової одиниці, викликати сплески тіньових і спекулятивних операцій, що може підірвати стабільність обігу нової грошової одиниці. Обмежити розвиток вірогідних негативних тенденцій в ході грошової реформи паралельного типу здатний обґрунтований фіксований або ринковий курс обох типів грошових знаків. Зокрема, якщо принципи емісії залишаються однаковими або емісія старої грошової одиниці припиняється, то вводиться фіксоване співвідношення між новою і старою валютою. У інших випадках запроваджується співвідношення фактичної купівельної спроможності, на основі якої стара валюта продовжує знецінюватися, а нова спочатку поширюється у спеціально визначених сферах споживацького ринку і безготівкових розрахунках, тому уникатиме інфляційного тиску. З часом зростатиме її привабливість та ефективність впливу в усіх інших сферах суспільно-господарського життя, що дозволить успішно завершити грошову реформу і на основі нової грошової одиниці забезпечити стабільність розвитку і добробут.

Студенти мають засвоїти, що система паралельного обігу валют є найменш ризиковою грошовою реформою, успіх в якій досягається без конфіскаційних заходів.