Інфляція відображає не лише хворобливий стан економіки та соціальної сфери, а й тлумачиться як хвороба грошей. Важливо з´ясувати, як вона підриває роль грошей у функції загального еквівалента, ставить під сумнів їхню здатність виконувати роль супертовару, позбавляє гроші здатності виконувати притаманні їм функції. Роблячи гроші перманентно знецінюваними, інфляція ставить під сумнів функцію грошей як міри вартості. Адже безперервно знецінювані гроші не можуть вимірювати товарну вартість, яка є стабільною. В умовах розбурханої інфляції ціни на ресурси втрачають сенс, тому що повністю залежать від моменту їх купівлі. А товари навмисне купуються, щоб продаватися, приміром, через 1-3 місяці з прибутком у 300% і більше. При цьому неможливість грошей чітко виконувати функції міри вартості товарів і масштабу цін звужує сфери їх використання, посилює нееквівалентність обміну, загострює диспропорції і падіння виробництва та розвал грошового обороту.

Знецінені інфляцією гроші витісняються з функції грошей як засобу обігу. На їх місце приходять сталі іноземні валюти, якісні товари та бартерні операції, що загалом збільшує затрати обігу і провокує нееквівалентність обміну. При цьому діє така закономірність: чим вищі темпи інфляційного процесу, тим більшими стають затрати сфери обігу. Водночас у періоди сильної інфляції втрати від зберігання грошей можуть сягати значно більших величин, ніж втрати і незручності бартеру.

За умов інтенсивної гіперінфляції і перманентної втрати купівельної сили гроші не можуть виконувати функцію нагромадження. Хоч вони і високоліквідні, але постійно втрачають свою купівельну силу. Це означає, що нагромадження такими грошима, за які день у день можна купити все меншу кількість товарів, заперечує закономірності функції грошей як засобу нагромадження і утворення скарбів. Нагромадження грошей стає можливим лише на дуже короткий термін. Юридичні та фізичні особи, отримавши у розрахунок національну валюту, негайно вдаються до її обміну на долари або на іншу стабільну валюту, а потім, за умов потреб, здійснюють обернений обмін. Тобто нагромадження вартості у грошовій формі обмежується до таких розмірів, що не задовольняють потреб розширеного відтворення.

Проблемною стає і функція платежу. В основі цієї функції лежить насамперед еквівалентність купівельної сили позиченої і поверненої після позички суми. Але інтенсивна інфляція руйнує стабільність купівельної сили грошей. Це призводить до різкого скорочення сфери кредитування та загибелі довгострокового кредиту, руйнування його інститутів та інфраструктури.

Функцію світових грошей українська гривня ще не виконує. Лише після майбутнього досягнення нею статусу вільно конвертованої валюти стають можливими міжнародні платежі і розрахунки, систематичне обслуговування частини зовнішньоекономічного обороту та інші операції.

Рівень монетизацїї ВВП в Україні