Валюта - грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей для вимірювання величини вартості товарів і у міжнародних розрахунках. Категорія «валюта» переважно вживається у значенні грошової одиниці даної країни, грошових знаків іноземних держав, кредитних і платіжних засобів, що використовуються у міжнародних розрахунках, а також міжнародних та регіональних розрахункових грошових одиниць і платіжних засобів.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у валюті іншої. Валютний курс є основою співвідношення між грошовими одиницями в процесі їх купівлі-продажу, у розрахунках за експорт та імпорт товарів, вивезенні і надходженні капіталів, наданні кредитів, переказуванні доходів тощо.

Валютний ринок - сукупність обмінних та депозитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою. Рівень розвитку валютного ринку залежить від розвитку продуктивних сил в країні, стану економіки, ступеня конвертованості валюти та державних валютних обмежень.

Валютні відносини - відносини, що складаються у міжнародному обороті в процесі функціонування світових грошей.

Валютні обмеження - законодавчо встановлені обмеження на здійснення валютних операцій певними категоріями економічних суб´єктів з певними валютами чи для певних видів операцій.

Валютна система - сукупність форм організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що закріплені у міжнародних договорах і державно-правових нормах. Розвиток валютних систем стимулюється фундаментальними змінами у сферах виробництва, вдосконаленням науково-технічних знань та інформації, поглибленням міжнародного поділу праці, розширенням повсякденних зв´язків приватних осіб, фірм і банків на валютних і грошових ринках.

Валютна біржа - організаційно оформлений регулярний ринок торгівлі валютами на основі взаємодії попиту і пропозиції. Нині лише у деяких країнах (Франція, Федеративна Німеччина) збереглися валютні біржі як самостійні структури. Але й тут переважна більшість операцій з іноземною валютою зосереджена переважно у великих банках.

Валютна система національна - сукупність економічних відносин і форм організації грошово-кредитних відносин даної країни, які закріплені державно-правовими нормами і за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний обмін, формуються і використовуються валютні ресурси для забезпечення потреб суспільного відтворення. Визначаючись національним законодавством, у забезпеченні безперебійності розрахунково-платіжних відносин, вона керується нормами міжнародного права. Провідними елементами національної валютної системи є національна валюта, валютний паритет, режим валютного курсу національної валюти, обсяг і склад валютних резервів, умови конвертованості національної валюти, статус національних органів і закладів, які регулюють валютні відносини країни, умови функціонування національного ринку валют і золота.

Валютна світова система - спільно розроблена державами світу та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин, що включає в себе сукупність способів, інструментів міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий обіг у межах світового господарства. її складовими елементами є форми міжнародних засобів платежу, уніфікований режим валютних паритетів і курсів, режим валютних ринків, міжнародні валютно-фінансові організації. Кожен з елементів світової валютної системи юридично визначається відповідними договорами й угодами.

Вальвація - визначення вартості іноземної валюти в національній валюті.

Конвертованість валюти - здатність національної валюти вільно обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за поточним курсом.

Розрізняють повну конвертованість, якщо діє принцип вільного обміну на іноземну валюту для всіх власників і для всіх їх категорій, у будь-якій формі та у всіх операціях без обмежень суми; часткову конвертованість (обмін) дозволяється лише для певних власників або у певних операціях і повну неконвертованість. Якщо вільний обмін національної валюти на іноземну та вільні платежі за кордон дозволяється тільки резидентам (юридичним і фізичним особам даної країни), то в країні досягнуто внутрішню конвертованість. Конвертованість зовнішня означає вільне нагромадження даної валюти на рахунках нерезидентів і вільні їх платежі за кордоном. Зняття всіх обмежень і взаємодія внутрішньої та зовнішньої конвертованості означає впровадження повної конвертованості національної валюти.

Котирування - - визначення офіційним державним органом курсу іноземної валюти. Котируються не лише іноземні валюти, а й визначаються ціни товарів на біржах, цінні папери на фондовому ринку. Котирування здійснюють уповноважені державні установи, спеціальні органи фондових і товарних бірж, великі компанії і банки на ринку. Повне котирування включає курс (ціну) покупця і курс (ціну) продавця. Різниця між ними складає дохід, коштом якого котирувальник покриває свої видатки на здійснення операцій і належний прибуток.

Купівельна спроможність - сума товарів і послуг, які можна купити за одну одиницю даної форми валюти. Вона залежить від рівня цін і тарифів, довіри до національної валюти і впевненості у її стабільності. На практиці визначається як зворотний індекс відносно цін (роздрібних, оптових, закупівельних та ін.).

Паритет (лат. paritus - коливання) - співвідношення між грошовими одиницями різних країн або за кількістю золота, що представлене в даних грошових одиницях (валютний або монетний паритет) або за їх купівельною силою (паритет купівельної сили).

Платіжний баланс - кількісний та якісний вираз співвідношення всієї сукупності надходжень і платежів за кордон за певний період часу (переважно за рік, квартал, місяць). Розрізняють платіжний баланс за певний відрізок часу і на вказану дату. Якщо надходження з-за кордону перевищують платежі, платіжний баланс оцінюється як активний. В разі перевищення платежів над надходженнями - пасивний. Активне сальдо платіжного балансу збільшує надходження до країни іноземної валюти і стимулює зростання золотовалютних резервів, а пасивне - спричиняє відплив. Стан платіжного балансу визначається економічним потенціалом країни, її участю у міжнародному поділі праці, зв´язками із світовим ринком позичкових капіталів, рівнем регулювання зовнішньоекономічних зв´язків.