Валютні відносини - це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Їх функціонування передбачає:

Суб´єктами валютних відносин виступають держави, міжнародні організації, юридичні і фізичні особи. Для їх взаємодії важливою є реалізація еквівалентності міжнародного обміну товарів і послуг, що стає можливою лише внаслідок функціонування загального інтернаціонального за змістом вартісного еквівалента. Функція такого еквівалента світових грошей у міжнародних розрахунках нині реалізується у формі функціонування міжнародної розрахункової одиниці чи міжнародного засобу обігу і платежу як валюти.

Впродовж багатьох віків роль світових грошей виконувало золото, а базою вартісних відносин була національна вартість у вигляді відповідної вагової кількості грошового матеріалу, що формувалася в межах кожної окремої країни. Після демонетизації золота природа і роль світових грошей змінюється. Головним призначенням світових грошей стає виконання функції інтернаціональної міри вартості, за допомогою якої порівнюється купівельна спроможність національних валют.

Валюта - вартість, грошова одиниця, яка використовується у функціях світових грошей для виміру величини вартості товару у процесі здійснення міжнародних розрахунків. Категорія «валюта» вживається переважно у трьох значеннях: як грошова одиниця даної країни, а колись також і у значенні того чи іншого типу валюти - золота, срібла, паперових валют; грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні засоби, що виражені у іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних розрахунках, іноземна валюта; міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СПЗ (SDR) - валюта МВФ, євро - грошова одиниця Європейського співтовариства).

Термін «валюта» може використовуватися також у чисельних розрахункових операціях і носити зміст суто технічного виразу (валюта експортера, валюта імпортера), і виражати факт поставки й розрахунку.

Як грошову одиницю, що використовується у функції світових грошей для міжнародних розрахунків, види валют можна класифікувати так:

Крім цього, розрізняють категорії:

а)  міжнародна торгова валюта, тобто валюта, яка використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій;

б)  міжнародна резервна валюта - валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансової допомоги тощо. Наприклад, американський долар є типовою резервною валютою. Нещодавно він обслуговував понад 65% операцій міжнародної торгівлі. До запровадження євро половину обсягів світової торгівлі обслуговували американські долари, 30% - всі валюти єврозони, 5% - японська єна, а решту 15% міжнародної торгівлі обслуговували інші вільно конвертовані валюти.

У міжнародних валютних резервних ресурсах питома вага долара сягала 61%. Після впровадження євро як резервної валюти долар і євро охоплюють близько 38-40% міжнародних резервів кожна. При чому серйозну конкуренцію доларові євро становить завдяки таким перевагам:

1)     здатності понизити індекс інфляції;

2)     зниженню процентних ставок;

3)     полегшенню податкового тиску;

4)     стимулюванню економічного зростання і зайнятості;

5)     зростанню прозорості фінансового ринку і формуванню єдиного ринку та загальної конкуренції і координації макроекономічної політики.

В залежності від емітента валюта розрізняється як іноземна, так і національна, світова чи регіональна. Залежно від режиму використання вона може бути конвертованою і неконвертованою. Студентам важливо уяснити, що поняття «гроші» і «валюта» близькі, але не тотожні, тому що не всі національні гроші здатні виступати загальним еквівалентом. Поняття «валюта» і «гроші» співпадають лише відносно тих грошових одиниць, які визнані світовим співтовариством як міжнародні розрахункові одиниці. Такими нині є вільно конвертовані грошові одиниці. Неконвертована грошова одиниця не може бути повноцінною валютою.

Нині у міжнародних розрахунках найширше використовуються так звані «ключові» валюти: долар США, японська єна і європейська колективна валюта - євро. Як міжнародна колективна валюта країн-членів МВФ використовується умовна розрахункова одиниця - спеціальні права запозичення (SDR) у вигляді спеціальних записів на рахунках країн - членів МВФ. В основу сучасного розрахунку вартості СПЗ покладено метод середньозваженого ринкового курсу «валютного кошика» п´яти провідних країн світу. Долар у ньому на 01.01.1991 р. становив 40%, марка ФРН - 21%, японська єна - 17%, фунт стерлінгів і французький франк - по 11%. Вміст кошика періодично переглядається. Сферою застосування СПЗ стали лише міждержавні розрахунки для покриття дефіциту платіжного балансу країни-члена МВФ та деяких інших цілей шляхом обміну національної валюти на СПЗ. СПЗ стала також розрахунковим засобом з міжнародними банками і країнами - нечленами МВФ, але на основі купівлі-продажу.

У СПЗ стали виражатися курси національних валют, валютні резерви.

Справжньою міжнародною колективною валютою стає євро, яка з 1 березня 2002 р. остаточно запроваджена як єдина грошова одиниця учасників валютної системи країн ЄС. Тенденції до поглиблення регіонального співробітництва властиві і іншим регіонам світу. Зокрема, Кенія, Уганда і Танзанія як міждержавну валюту утворили східно-африканський шилінг. Країни - колишні французькі колонії в Африці, формують зону франка. Понад десять країн Карибського басейну формують Карибський спільний ринок зі своєю колективною валютою. Розвиток колективних валют започатковано також на основі формування Центральноамериканського валютного союзу, Антського резервного фонду, Арабського валютного фонду з арабським розрахунковим динаром та ін.

Студенти повинні усвідомити об´єктивність тенденцій до розвитку міжнародного співробітництва і необхідність взаємодії України на основі наближення гривні до статусу вільноконвертованої валюти та включення її до системи міжнародних економічних відносин, що спираються на СПЗ та євро.